Tourinform Закарпаття

Перечин та Перечинський район

Придорожній хрест с.Новоселиця

Загальні відомості: площа – 626 кв.км (15 400 га – с/г земель, 1 100 га – сади, 6 100 га – ліси). Район межує зі Словацькою республікою – 5 км. Загальна кількість населених пунктів складає 24 пункт, з яких 1 селище, 13 великих сіл. Середня густота населення – 54,5 тис.чол. на 1 кв.км. Населення Перечинського району складає 32,7 тис.чол., з яких міське населення – 7,5 тис., а сільське – 25,2 тис.Центральні органи адміністративного управління району знаходяться у селищі Перечин (7,5 тис.чол.) назва селища походить від слів «перетин», тобто перетин доріг, або ж має значення «земля пана Перечі».
Переважну більшість території району займають гори, а найвищою точкою Перечинщини є вершина Полонина Руна, що підіймається на 1.479 метр. Високо у небо підіймаються гірські хребти Полонина Руна, Синаторіа, Чонтош та Липова скала. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Уж та Туря. На території району знаходиться вулканічне озеро Ворочівське та каскад гірських воспоспадів Лумшорський. Між горами знаходиться відома Ужанська та Турянська улоговини.
Флора і фауна: серед лісових порід найбільш представлені буковi, смерекові, березовi. Здебільшого вони ростуть у горах на бурих гiрсько-лiсових та гiрських лучно-буроземних грунтах. В районі росте чимало представників флори, які занесені до Червоної книги Закарпаття, серед них такі рослини, як: 1. Астра альпiйська 2. Баранець звичайний 3. Бiлоцвiт весняний 4. Пiдснiжник звичайний 5. Пiзньоцвiт звичайний осiннiй 6. Тирлич вирiзаний 7. Шафран Гейфеля 8. Дзвоники карпатські 9. Бузок угорський 10. Ломикамінь карпатський. За своїм багатством не відстає від рослинного різномаїття і тваринний світ тут водяться такі тварини, як: лисиця, вовк, єнотовидний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, ласка, горностай, тхір, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, дикий кабан, козуля, карпатський олень, глухар, рябчик, фазан, степова черепаха, вуж, гадюка звичайна, саламандра. У річках району водиться багато риби: форель струмкова, харiус, андруга, малий чоп, умбра, бабець, гірчак, пiдуст, мiнога угорська.
На території району знаходяться заказник “Шипіт”, де охороняються унікальні види рослин.
Переважна більшість народного господарства Перечинщини зосереджена у виробничій сфері, серед якої особливо виділяється сільське господарство. Тут промислово вирощують: кормові культури трав, картоплю, фрукти, а у тваринництві вирощуються: вiвцi (полонинське вiвчарство), свинi, корови (молочно-м'ясне скотарство). Серед виробничих галузей району можна виділити такі галузі промисловості: лiсова, лісохімічна та целюлозна (пиломатерiали, фанера клеєна, меблi, деревина — Перечин). На території району є кілька родовищ мінеральної води та відбувається видобуток андезиту. Провідне місце серед галузей невиробничої сфери району посідає курортно-рекреаційне та туристичне господарство, тут знаходяться кілька баз відпочинку.
На Перечинщині дотепер зберігаються традиційні народні промисли: ВИШИВКА — Перечин, Туриця, ТКАЦТВО — Туриця, ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА — Перечин, Порошково.

Єдиний у світі памятник листоноші, с.Турї Ремети

Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці, роми, словаки, волохи. Тут знаходиться єдиний у світі памятник листоноші (памятник Федору Фекете, у селі Тур’я Ремети). Як ствердує історія у ХІХ столітті у цьому селі проживав поважний чоловік, якого громада Турянської долини уповноважила виконувати високу місію, бути листоношею. Майже щодня з Турянської улоговини до Ужгорода, тодішньої столиці Ужанського комітату виходив Федір Фекете, аби отримати і розповсюдити листи та іншу важливу документацію серед жителів сьогоднішньої Перечинщини. Здавалось, що в цьому немає нічого звичного, якщо не врахувати той факт, що відстань від Туря Ремет до Ужгорода і навпаки, Фекете долав пішки з важкою сумкою наповненою важливою кореспонденцією. Протягом багатьох років листоноша долав карпатські гори і річки, не знаючи втоми, але одного разу, взимку, переходячи річку по кризі, трапилося непередбачене, тонкий лід не витримав ваги чоловіка тріснув і провалився Федор Фекете разом зі своїм цінним вантажем пішов на дно. Напружуючи останні сили він спромігся зняти сумку і викинути її на берег, а сам загинув у гірському потоці. На знак подяки і великої пошани, громада села Туря Ремети на власні кошти спорудила монумент відданому своїй праці листоноші.
На території району знаходиться унікальна деревяний храм у селі Лікіцари (було збудовано з ялини в XVII ст., у 1748 р. перебудовано. Зруби вкрили двосхилим дахом. Піддашшя і дах мають профільований карниз із цільного бруса. Над бабинцем – невисока квадратна башта з бароковим завершенням. Подібна до башти невелика главка увінчує гребінь даху над вівтарем) та музеї «Лемківська садиба», „Ромська хата” у селі Зарічево.
Цікавим фактом з історії Перечинщини є те що жителів одного з найбільших населених пунктів району – Туря Ремети, мешканці сусідніх сіл називають “жаблярами”. І дійсно якщо заглянути у меню одного з кафе села то тут можна побачити у меню дві традиційні для цього села страви... “жаблячі лапки” та “черепаховий суп”. Дивно, але як свідчить історія за часів нашестя Наполеона в селі були розквартировані полонені французькі вояки, які потім тут і залишилися тут назавжди створивши власні сімї і звичайно передавши свої французькі звичаї (зокрема, кухню) місцевому населенню.
Найдавніше поселення, виявлене на землях сучасного Перечинського району – поселення пізнього неоліту (біля 20 тис. років тому) на околиці Перечина. В урочищі Гори виявлено кургани, які свідчать про поселення ранньо-залізного віку (VІІ століття до нашої ери). Люди обирали ці місця проживання через вигідне географічне розташування, сприятливі кліматичні умови та родючі землі, наявність у річках великої кількості риби, а в лісах – диких звірів, їстивних рослин та плодів. По території району протікають річки Уж, Лютянка, Туричка, Тур’янка, Шипот, що відкриває можливості розвитку малої гідроенергетики. Район має високий природно-рекреаційний і курортний потенціали. На його території знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду, зокрема: Державний заказник "Соколові скелі" у басейні річки Шипот, державний гідрологічний пам'ятник-водоспад у селі Тур’я Поляна. Район є одним із найбільш екологічно чистих регіонів області, про що свідчить і функціонування мережі санаторно-курортного та туристично-рекреаційного комплексу. Розгалужена мережа транспортних шляхів з'єднує районний центр із усіма населеними пунктами, а також містами та областями України. Район має можливості розвитку фарфоро-фаянсової промисловості, сировиною для якої є каолін. У праці угорського геолога Ліффа (1940 рік) наводяться дані про високу якість каолінових родовищ села Дубринич ї їх розробку в XIX столітті. Він посилається на Ріхттофа, який ще в 1860 році писав про родовище: “З відомих у Австрії фарфорових земель дубриницьке є найкращим. Дослідження, проведені в Імперській фарфоровій мануфактурі у Відні, показали, що до цієї сировини не потрібні ніякі домішки і що вона має кращий фарфор, ніж матеріали всіх інших родовищ Австрії... Вироби своєю прозорістю і раковим зломом нагадують китайський фарфор”. Є значні запаси сировини для будівельної індустрії – мармуризованого вапняку, андезито-дацитів, ліпаритів, глини буровато-жовтої, що можуть бути використані як декоративний і облицювальний матеріал. На території району розвідані 2 родовища глини бурувато-жовтої, які знаходяться в селах Порошково та Ворочево. Поклади з даних родовищ придатні для виготовлення цегли та черепиці. Ліси на території району займають площу 41,9 тис. га. Загальний запас деревини на цій площі – 12,1 млн. кб/м. Лісистість території становить 65,2 тис. га. Переважають букові насадження, частка яких дорівнює 85,0 відсотків загальних запасів від загальної площі. Основні бальнеологічні ресурси представлені родовищами вуглекислих вод. Найбільшу групу складають вуглекислі гідрокарбонатно-хлоридні натрієві води, характерні для зон розломів складчастих Карпат. До цієї групи належать води Зарічівського та Сімерківського родовищ. Відоме також Лумшорське родовища слабосульфідних вод. Загалом на території Перечинського району розвідано 13 джерел із цілющими водами. На території району знаходиться Тур’я-Полянський заказник. Район багатий і природними рослинними ресурсами.
Перечин — географічні координати: 48°44' пн.ш. 22°28' сх.д. Залізнична станція на лінії Ужгород—Самбір. Розташоване на річці Уж (притока Тиси). Лісокомбінат, лісохімічний завод, соко-винний завод та ін. Засноване у XIV столітті. Уперше згадується в 1427 році. Статус міста з 2004 року.