Tourinform Закарпаття | tourinform.org.ua |
| ЯК ДОЇХАТИ | ДЕ ЗУПИНИТИСЬ & СЕРВІС | НА ЩО ПОДИВИТИСЯ | МІСТА & РАЙОНИ |
Тячів та Тячівський район
Флора Тячівщини представлена унікальними рослинами: астра альпiйська, бiлотка альпiйська (едельвейс), еритренiй собачий зуб, сосна кедрова, тирлич вирiзаний, тирлич жовтий, тис ягiдний, дзвоники карпатські, ширянка альпійська, виток карпатський, смородина карпатська, ломикамінь карпатський, льон гірський, рододендрон карпатський. Серед тварин особливо поширені на Тячівщині: лисиця, вовк, єнотовидний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, горностай, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, дикий кабан, козуля, карпатський олень. Серед птахів слід назвати глухаря, тетерева, рябчика, сіру куріпку, сову, дика гуска, дика качка, а з плазунів поширені ящірки, вуж, веретільниця, гадюка звичайна, саламандра. У річках району водиться багато риби: форель струмкова, лосось дунайський, харiус, умбра, бабець, марена, головень, плiтка, карась. На території Тячівщини розташований Широколужанський та Угольський масиви Карпатського заповідника, а також кілька унікальних заказників, де охороняються унікальні рослини та тварини для Карпат. А на території селища Буштино знаходиться парк ХVІІІ століття. Переважна більшість народного господарства Тячівщини зосереджена у виробничій сфері, серед якої особливо виділяється сільське господарство. Тут промислово вирощують: кормові культури, картоплю, фрукти, а у тваринництві вирощуються: вівці, корови (молочно-м'ясне скотарство), коні, свині, бджоли (карпатська порода). Серед виробничих галузей району можна виділити такі галузі промисловості: харчова (крупи, мiнеральнi води, безалкогольнi та алкогольні напої, кондитерськi вироби, сухi фрукти, консервації, майонез, кетчуп, молочні вироби, олія, борошно, хлiб i хлiбобулочнi вироби, м'ясо- і рибопродукти, гiрчиця, дитяче харчування) — Тячiв, лiсова, лісохімічна та целюлозна (продукти переробки деревини, пиломатерiали, картон, дервне вугілля, фанера клеєна, меблi, деревина) — Усть-Чорна, Тересва, гірничодобувна (добування корисних копалин) — Солотвино. На території району розробляються декілька джерел мінеральної води: Уголька, Вільхівка. Провідне місце серед галузей невиробничої сфери району посідає курортно-рекреаційне та туристичне господарство, тут знаходяться кілька санаторіїв та баз відпочинку, а також унікальна у своєму роді Солотвинська алергологічна лікарня. На Тячівщині дотепер зберігаються традиційні народні промисли: ВИШИВКА — Буштино, Ганичі, ТКАЦТВО — Угля, В'ЯЗАННЯ — Ганичі, БОНДАРСТВО — Усть-Чорна, ХУДОЖНЯ ОБРОБКА МЕТАЛУ — Тересва, ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА — Тячiв, Ганичi, Усть-Чорна. Загалом на території району проживають представники рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці, румуни, німці, угорці, росіяни, роми. В районі знаходяться унікальні деревяні храми у селах Діброва, Нересниця, Колодне (храм збудований у 1470 році) та оригінальний музей солекопів у селищі Солотвино, до того ж саме у цьому селищі народився відомий світовий медіа-магнат Роберт Максвелл. Цікаво що саме на Тячівщині знайдено найдавніші знахідки Закарпаття відносяться до кам’яного віку зокрема стоянка древніх людей у печері Молочний камiнь та поблизу села Діброва.А ось вже у наш час археологи знайшли римські монети-динарiї та залишки римської солекопальнi в Солотвинi, це свідчить про те що наш край входив у безпосередню контактну зону з Римською імперією. Не менш оригінальним фактом є те що найбільш снігове місце України — Руська Мокра. В середньому стійкий сніговий покрив лежить тут протягом 116 днів у році. А ось найглибша лікувальна установа в Україні знаходиться в Солотвині. На глибині 300 метрів у соляних печерах розташовано алергологічну клініку. Лісисті та малолюдні зелені гори Карпати були ідеальним місцем для побудови на їх території численних монастирів. Цим і скористалися перші монахи-християни, які прибули у наш край разом з учнями Кирила і Мефодія. Пізніше місцеві феодали усіляко підтримували розвиток монастирів, оскільки саме з ними був повязаний розвиток освіти і культури у цій важкодоступній місцевості. До речі, вже не є таємницею те що у стародавньому Грушівському монастирі працювала друкарня. На сьогодні на Тячівщині діє кілька монастирів: Угольський (жiночий, православний), Чумалiвський (жiночий, православний), Бедевлянський (чоловічий, православний. Тячівський район, як територіальна одиниця, створений у 1946 році, розташований в південно-східній частині Закарпатської області. Протяжність його з півдня на північ 100 км, а зі сходу на захід 40 км, площа 1,8 тис.кв.км, що складає 14% території області. Район багатий на мінеральні та геотермальні води. Понад 30 мінеральних джерел Тячівщини містять до 20 життєво необхідних для здоров’я людини мікроелементів. Особливо багаті металами високогірні джерела Усть-Чорної, Руської Мокрої, Великої Угольки, Тарасівки. Є джерела з вмістом дефіцитного в Закарпатті фтору (села Добрянське, Новоселиця) та йоду (Велика Уголька, Руська Мокра). Мінеральні води Тячівського району багаті на кремнієву кислоту. Це справжня аптека для профілактики та лікування цілої низки хвороб. В селі Велика Уголька є закрита свердловина теплої мінеральної води, а в селі Теребля свердловина з геотермальною водою, де високий вміст кухонної солі. Важливе місце в природніх багатствах Тячівщини займає мармур, запаси якого становлять близько 800 тисяч кубічних метрів. В селі Новоселиця проходить видобування рожевого мармуру. Мармурові кар’єри відкрито також в селах Кричево, Угля, Вільхівські Лази, Ганичі. В Ганичах виявлено значні запаси ліпаритових туфів, а в районі села Новоселиця запаси вапняку, що становить понад 3 мільйони тонн. В Солотвинському родовищі запаси солі складають біля 700 мільйонів тонн. Тереблянське родовище розроблялось в кінці XVIII та на початку ХХ століть. Зараз воно на консервації. Населення району обслуговує понад 1300 діючих об’єктів торгівлі, побуту, виробничих структур усіх форм власності. Відкрито 6 цехів по розливу мінеральної води, 3 по виробництву макаронів, 45 пекарень, тощо. Створено і успішно працюють колективне, 9 сільськогосподарських виробничих, 84 селянських (фермерських) та близько 50 тисяч індивідуальних господарств. Освіта району представлено 76 державними загальноосвітніми школами, Солотвинською допоміжною школою та Буштинською гімназією інтернатами, з 2000 року в м.Тячів діє угорськомовний, а з січня 2003 року в смт. Солотвино клас румуномовного ліцею. Молодь, яка вступає в життя, першу професію може здобути в 4 міжшкільних навчально-виробничих комбінатах та Усть-Чорнянській міжшкільній навчально-виробничій майстерні, Тячівському професійно-технічному ліцеї №14. Середню спеціальну освіту надає Закарпатський машинобудівний технікум (смт Дубове). Медичною допомогою населення забезпечують районна, сім дільничих лікарень, міська та 15 сільських лікарських амбулаторій, 46 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 здоровпункти, тубдиспансер. Потужність медичних закладів 2635 лікарських відвідувань в зміну і 965 стаціонарних ліжок. В Солотвині функціонують Українська та обласна алергологічна лікарні, Усть-Чорній – лікувально-оздоровчий комплекс “Ялинка”, Буштині лікувально-оздоровчий комплекс “Тиса”, Діброві санаторій “Мінерал”, Тарасівці санаторій-профілакторій “Плай”, Лазах санаторій “Чорна вода”, Теребля санаторій “Теребля” та база відпочинку “Едем”, зони відпочинку у с.В.Лази та В.Уголька. Культурні та духовні потреби населення забезпечують 3 школи мистецтв – в м.Тячів та селах Угля, Ганичі, 5 музичних шкіл – в селищах Буштино, Дубове, Тересва, Солотвино, селі Діброва, 83 клубно-бібліотечні заклади. Тячівський район відомий своїми археологічними пам’ятками. Зокрема, на території села Руське Поле виявлено городище Капуна (УІ-ІУ ст. до н.е.), Карпатські кургани (ІУ-ІІІ ст. до н.е. ЇЇ ст. н.е.) та дуб віком понад 400 років. В с.Біловарці та м.Тячів рештки поселень куштановицької культури (УІ-ІУ ст. до н.е.). Поселення давніх епох: раннього палеоліту (50 тис.років тому назад) виявлено у с.Діброва, пізнього палеоліту (30 тис. років тому назад) у с.Велика Уголька та городище епохи раннього заліза (ІХ-УІ ст. до н.е.) у селищі Солотвино, тощо. Тячів (Українською Тячів, русинською Тячево, російською Тячев, угорською Tecso, чеською Tiacevo (Tjacevo), Tacovo, Tjacev, на їдиш Тейч), розташований в Мармароській котловині на правому березі Тиси; 8500 меш. (1971). Точний час заснування та первинну назву міста не встановлено. В документах різних історичних часів трапляється: Thechew (1336), Techew (1406), Teczyo (1453), Thewche (1459), Tetso (1851). Знаходили і інші назви: Tetz, Tehez, Tetzo, Tyacsiv, Tyacsevo, Tecsev. Відомо, що заснування міста можна віднести на початок другого тисячоліття. Вперше, в літописах, Тячів згадується у 1329 р. в грамоті Мад'ярського короля Карла І, де місто разом з Хустом, Вишковом, Довгим Полем та Сігетом було віднесено до королівських міст з наданням привілеїв. Ці населені пункти звільнялися від податків, а також грошових поборів та повинності на користь місцевих феодалів. але сплачували податок у королівську казну. Пізніше, в 1406 і 1453 рр. , королівські грамоти знову засвідчили приналежність Тячева до коронних міст і підтверджували вольності його жителів. В 1551 р. населення міста одержало право вільно користуватися землею, випасати худобу у королівських лісах, ловити рибу, вести безмитну торгівлю. На початку XVIII ст тячівці брали участь у національно-визвольній війні мад'ярського народу проти Габсбургів (1703 - 1711 р.р.). Поблизу Тячева діяли гуцульські опришківські повстанські загони очолювані І. Пинтею, І. Пискливим, Ф. Бойко та В. Микуляком. Розправившись з дворянством та австрійськими чиновниками в Ясінях та Рахові вони направилися в Солотвино, Тячів, Хуст. Захоплення Солотвина, високо оцінив Ференц Ракоці ІІ - тут видобувалася сіль. Він призначив спеціальних інспекторів, які встановили контроль над видобутком солі і вивезенням її в Мад'ярщину - це приносило значні прибутки повстанцям.У боротьбі за Тячів відзначився загін чисельністю 250 чоловік, серед яких був тячівець Іван Теренчук. У 1705 р. понад 100 чоловік влилося в армію повстанців, а пізніше 45 рекрутів озброїли і відправили в армію Ракоці. Серед активних учасників боротьби були тячівці: І. Федор, С. Дебрецені, М. Банка, А. Косов, М. Надь, та інші. Після придушення повстання на Тячів було накладено контрибуцію, яку сплачували протягом двох років австрійцям. На початку ХІХ ст. в Тячеві працювала тільки одна школа, а в 1875 р. вже були церковно-парафіяльна та початкова школи, де 190 учнів навчали 3 вчителі. В місті була бібліотека, яка налічувала до 600 книжок. Протягом тривалого часу в Тячеві працював угорський художник Шімон Голлоші. З 1914 року він проживав тут постійно і написав декілька картин, які в наші часи експонуються в Національній галереї Будапешта. На будинку, де жив Ш. Голлоші встановлена меморіальна дошка з написом на українській та угорський мовах, а 1 травня 1992 року святкували відкриття бронзового бюсту Ш. Голлоші, виготовленого угорським скульптором Еміке Товтом. В роки панування чехів у місті почала діяти горожанська школа для русинів та чехів. В 1929 р. тут були чотири початкові школи. У місті з 1910 по 1939 рр. жив і працював закарпатський письменник і педагог Олександр Маркуш. Він писав підручники та читанки для русинських шкіл, редагував молодіжний журнал "Наш родний край". В березні 1939 р., коли Тячів окупували угорські війська, О. І. Маркуш та ще більше 70 чоловік було репресовано. Відомо, що до Росії тоді виїхали 25 тячівців. У жовтні 1944 р. Тячів визволили Радянські війська, а в 1945р. Підкарпатська Русь була приєднана до України і переіменована в Закарпатську область. В м. Тячів з давніх часів діють три храми: реформатський, римо-католицький та греко-католицький. Реформатський заснований у ХІІ ст. за часів короля Ласло Великого, як римо-католицький. До 1944 р. у храмі знаходилася найбагатша бібліотека Мараморощини. На стінах у середині храму є дві стелли, де записані імена вірників, що загинули у першій та другій світових війнах. Серед загиблих зустрічаються і русинські та гуцульськи прізвища. Римо-католицький храм збудований у 1780 році. Греко-католицький храм у 1852 р. на честь Успення Пречистої Діви Марії. Перепис населення у 1908 році свідчить, що у Тячеві було: * греко-католиків - 1758; * римо-католиків - 447; * реформатів - 1757; * іудеїв - 591 (синагога знаходилась у нинішньому спортзалі). * лютеранців було 7 і ні одного православного. За національним складом в самому місті Тячеві записались: * русинами - біля 2-х тисяч; * мад'ярами - більше 2-х тисяч; * іудеїв налічувалось більше шістсот; * українцем записався всього один. По вулиці Кошута встановлені два пам'ятники: Тарасу Шевченку та погруддя Лойошу Кошуту. В центрі міста, - погруддя танкісту Вайді, який загинув під час боїв за визволення міста в 1944 році. Біля реформатського храму - погруддя Шімону Голлоші. Пам'ятник Леніну нині знятий з постаменту. |
