Tourinform Закарпаття | tourinform.org.ua |
| ЯК ДОЇХАТИ | ДЕ ЗУПИНИТИСЬ & СЕРВІС | НА ЩО ПОДИВИТИСЯ | МІСТА & РАЙОНИ |
Ужгород та Ужгородський район
Флора і фауна: бузок угорський, живокіст серцевидний, волошка Кочі, королиця довголиста, чебрець гарний, фітеума чотиричленна, гвоздика скупчена, підмареник закарпатський, підсніжник звичайний, шафран Гейфеля. Поряд із місцевими породами Ужгородщину прикрашає і численна екзотична флора. Тут нараховується понад 300 видів екзотичних рослин. З ранньої весни до пізньої осені цвітіння одних рослин змінюється іншими. Здається, що населені пункти розчиняються у квітучих деревах та кущах. Це такі оригінальні рослини, як кущі форзицій золотистої та зеленуватої, ніжно-рожеві квіти японської айви та рожеві — яблуні Недзвецького, криваво-червоні квіти яблуні флоридської та білі — яблуні китайської, бутони рожевих квітів сакури японської, біляві та червонуваті квітучі пагони каштанів. А ще кипарисовики, гімалайські сосни, дугласії, самшит вічнозелений, скумпія звичайна ("парикове дерево"), катальпа бузколиста ("сигарне дерево"), павлонія пухнаста ("адамове дерево"). Розповідаючи про екзотичні рослини Ужгородщини, слід згадати про дерево з далекого Китаю — магнолію ("огіркове дерево"). У нашому краї їх росте кілька видів: рожева магнолія Суланжа, біла магнолія Кобус та фіолетова магнолія Ленне. Наукою до речі, доведено, що квітка магнолії має всередині температуру більшу від температури навколишнього повітря. Спробуйте переконатися у цьому самі, приклавши до квітки магнолії руку. На території району є чимало древніх парків та скверів: Ужгород — парк Лаудона, парк Підзамковий, Невицьке — парк Вагнера (замок), В.Лази — парк Плотені, Чертеж — парк 1848 р. До речі, в 1701 році навколо замку в місті Ужгород існувало 5 парків: Квітковий, Звіриний, Луговий, Журавлиний і Голубиний., а в Ужгороді 500-літній платан та 300-літній ясен. Особливо поширені на Ужгородщині: кріт, ласка, тхір, заєць, білка, ондатра, серед птахів слід назвати фазана, перепела, горлицю, голуба, лиску, деркача, чайку, дятла, сову, лелеку, дику качку, чаплю. З плазунів тут поширені степова черепаха, ящірки, вуж, гадюка звичайна. Серед рідкісних європейських комах на території Ужгородщини зустрічаються: вусач альпійський, аполлон, прозерпіна, мертва голова, сатурнія мала, жалібниця. Переважна більшість народного господарства Ужгородщини зосереджена у виробничій сфері, серед якої особливо виділяється сільське господарство. Тут промислово вирощують: кращі сорти винограду, овочеві (перець, паприка, капуста) та кормові культури, картоплю, фрукти, а у тваринництві вирощуються: свинi, корови (молочно-м'ясне скотарство), бджоли. Серед виробничих галузей можна виділити такі галузі промисловості: машинобудiвна i металообробна (збiрнi залiзобетоннi конструкцiї i деталi, чавунне литво, верстати металорiзальнi, електродвигуни змiнного струму, лічильники, засоби автоматизацiї та запаснi частини до них, засоби обчислювальної технiки та запаснi частини до них) — Ужгород, харчова (крупи, мiнеральнi води, безалкогольнi та алкогольні напої, кондитерськi вироби, сухi фрукти, консервації, майонез, кетчуп, молочні вироби, олія, борошно, хлiб i хлiбобулочнi вироби, м'ясо- і рибопродукти, гiрчиця, дитяче харчування) — Середнє, Ужгород, легка (швейнi вироби, бiлизняний трикотаж, верхнiй трикотаж, взуття шкiряне, бавовнянi тканини) — Ужгород, промисловість будiвельних матеріалів (цегла будiвельна, черепиця, вапно будiвельне) — Ужгород, лiсова, лісохімічна та целюлозна (продукти переробки деревини, пиломатерiали, картон, дервне вугілля, фанера клеєна, меблi, деревина) — Ужгород, гірничодобувна (добування корисних копалин) — Камяниця, окремою галуззю є енергетика – Ужгородська теплогiдроелектростанцiя. Провідне місце серед галузей невиробничої сфери району посідає курортно-рекреаційне та туристичне господарство, тут знаходяться кілька санаторіїв та баз відпочинку. Чимало також мінеральних та термальних джерел: Ужгород, Тисаашавань, Н. Солотвино, Руські Комарівці. На Ужгородщині дотепер зберігаються традиційні народні промисли: ВИШИВКА — В. Гаївці, ЛОЗОПЛЕТIННЯ — Ужгород, ГОНЧАРСТВО — Ужгород, ХУДОЖНЯ ОБРОБКА МЕТАЛУ — Ужгород, ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА — Ужгород. Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені угорці, українці, словаки, росіяни, роми, євреї. В Ужгороді знаходяться головні музеї області: краєзнавчий музей-замок, музей архітектури і побуту, художній музей, меморіальні мистецькі музеї, зоологічний музей. З історією яка відбувалася на території Ужгородщини пов’язано багато цікавих фактів: саме тут вперше на Закарпатті у 1631 році було заборонено вирубувати лiси (бiля сіл Горяни, Невицьке, Кам'яниця, Коритняни). А 24 квiтня 1646 року, було проголошено Ужгородську унiю. В Ужгородському замку 63 православнi священики визнали об'єднання з католицизмом. Таким чином сталося утворення нової, греко-католицької церкви на Закарпаттi. До речі, у 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році тут почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп. У 1897 році з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році здано в експлуатацію першу в краї — Ужгородську електростанцію. У 1907 р. збудовано перший театр в Ужгородi. На території Ужгородщини знаходяться Ужгородський монастир (жіночий, римо-католицький) та древні храми: Горяни, Ужгород, Деренковцi, Струмкiвка, Паладь Комарiвцi, а також середньовічні замки: Ужгород — ХI ст., Невицьке — ХIII-ХVII ст., Середнє — ХII-XVIII ст. та аристократичні палаци родин Другеті (руїни, Ужгород-Горяни) і Плотені (Великі Лази) Цікаво те, що саме тут знаходиться найдовша в Європі липова алея (набережна Незалежності, Ужгород). А ось назва міста Ужгород має свої оригінальні версії щодо походження: місто-город над рікою Уж. Староболгарські слова "уз", як вода, та "угол", як кут, а також від слова "узок", як вузький, маючи на увазі вузьку долину річки Уж, або від турецьких слів "унг","онг", що перекладається, як "правий". Через район протікають три річки – Тиса, Латориця, Уж, які приймають води десятка безіменних потічків і малих річок. Щодо природно-географічних умов, то Ужгородський район у північній і східній частинах займає передгір'я останніх південних відрогів Карпат, так званого Вігорлато-Гутинського вулканічного хребта, який переходить у Потиську низовину. Як свідчать археологічні пам'ятки, відкриті за останню чверть століття, Ужгородський район у давнину був густо заселений, починаючи з давнього кам'яного віку і закінчуючи Середньовіччям. Пам'ятки давньокам'яного віку (200-11 тисяч років тому) були виявлені в Ужгороді на Радванській і Дайбовецькій гірках, у селах Горяни, Барвінок, Великі Лази, Глибоке, Дубрівка, Оноківці, Середнє. В ті далекі часи місця первісних поселень (стоянок) розташовувалися на останніх південних відрогах Карпат. На таких стоянках знайдено лише кам'яні знаряддя та заготовки (нуклеуси), ножеподібні пластини, різці, рубилоподібні знаряддя тощо. Пам'ятки мезоліту (середнього кам'яного віку) в Ужгородському районі, виявлені археологами лише в 70-80-х роках XX ст. біля сіл Барвінок, Глибоке, Гута, Кам'яниця, Невицьке, Солотвино, Середнє, датуються ХІ-УІІ тисячоліттям до н.е. Неолітичні поселення, відкриті біля сучасних сіл Велика Добронь, Малі Геївці, Паладь-Комарівці, Тарнівці, Холмці, Холмок, Середнє, мікрорайон Ужгорода Дравці та ін. На поселеннях, які піддавалися розкопкам, виявлено, як правило, товстий культурний шар, землянкові і напівземлянкові житла, господарські ями, велику кількість уламків від ліпного посуду, кам'яні шліфовані сокири, тесла, мотики, прясла для веретен та конуси від примітивних ткацьких верстатів. Знахідки жіночих глиняних статуеток зі схематичним або реалістичним зображенням жіночої фігури нагадують, що тодішнє населення краю жило матріархальними родовими колективами. Культ жінки-матері був пов'язаний із першорядною роллю, яку вона відігравала в господарському та суспільному житті людей новокам'яної доби. Залізний вік в Ужгородському районі представлений поселеннями, городищами, могильниками в Малих Геївцях, Оноківцях, Оріховиці, Сторожниці, Тарнівцях, Середньому. Городища стали відомими в Ужгороді (Замкова гора), Горянах, Невицькому (курганний могильник). Під час розкопок поселення в Ратівцях було відкрито унікальний колодязь. Його ствол опускався на глибину 4,54 м. У нижній розширеній частині був споруджений квадратної форми дубовий зруб (довжиною 0,7 м). Стіни ствола з метою запобігання обвалу були обшиті дерев'яними прутами. Горщики і фрагменти від них свідчать про те, що користувалися колодязем у другій половині ІV століття. Переважна більшість об'єктів на Ратовецькому поселенні датується ПІ – IV ст. Тут розкопані напівземлянкові й наземні житла, господарські ями, ліпна і гончарна кераміка зі штампованим орнаментом, сліди залізоробної справи. В ХІІ – ХIV ст. виникає ряд мадярських сіл на теренах сучасного Ужгородського району, таких як Велика Добронь, Великі Геївці, Паладь-Комарівці, Галоч, Сюрте та ін. В результаті адміністративної реформи поселення на території сучасного Ужгородського району увійшли до комітату Унґ. Зі смертю Бейли III в 1301 році угорський престол перейшов від королівського роду Арпадів до роду Анжу. Розпочалася міжусобна війна між непокірною верхівкою на чолі з палатином Омодеєм та королем Карлом Робертом, яка закінчилася перемогою короля. Карл Роберт за підтримку і участь у війні нагородив Яноша Друґета, вихідця з Італії, великими землеволодіннями, відібраними від заколотників, в тому числі і від Унгського наджупана Петра, сина Петуні. В 1312 році Янош Друґет отримав землеволодіння в комітаті Унґ і заснував горянсько-гуменянську гілку Другетів, якій до 1691 року належало Ужгородсько-Невицьке панство. Через те, що Другети отримали значну частину своїх маєтків у слабозаселеній гірській місцевості, був застосований розповсюджений у середньовіччі спосіб заселення на так званому німецькому (волоському) праві. Від другої половини XVI ст. важливе місце у економічному становищі населення Ужгородського району посідають урбарії. В урбаріях на основі перепису зібрані дані про кількість кріпаків (залежних селян), їх повинності і майновий стан. В 1671 році в комітаті Унґ замість двох крайн з'явилося три: верховинська, турянська і унгська. Верховинська крайна включала нинішній Великоберезнянський; Турянська – Перечинський; Унгська – Ужгородський райони. Останні з Другетів увійшли в історію як благодійники, бо своїх підданих звільняли від кріпацтва, а багатьом дарували маєтки. Однак вони через свою прихильність до Габсбургів у 1679 році, під час вторгнення трансильванського війська Імре Текелі поплатилися знищенням своїх процвітаючих маєтків. Саме за таких обставин володіння Ужгородсько-Невицьким панством у 1691 році перейшло до графа Міклоша Берчені. Він після одруження на останній із родини Другетів по жіночій лінії Христині Друґет став володарем панства. Але Міклош Берчені не спромігся виправити важкий економічний стан маєтностей, навпаки, він став набагато гіршим. У 1701 році Міклоша Берчені призначено головнокомандувачем військами у визвольній війні угорського народу проти панування австрійських імператорів Габсбургів, яку очолював Ференца II Ракоці. Війна знову прокотилася по селах Ужгородсько-Невицького панства. Після Сатмарського миру 1711 року всі володіння графа Міклоша Берчені були конфісковані на користь австрійської казни. Нові господарі, для яких край був чужим і незрозумілим, позбавили селян тих прав і привілеїв, якими їх обдарували Другети. У XVIII ст. у країні наростали сили, які вимагали відміни кріпосного права. Вони породили реформи Марії Терезії та Йосифа ІІ. Згідно з терезіянським урбарієм, який в Унгському комітаті вступив у силу 1 травня 1773 року, залежні селяни Ужгородського коморного панства в 90-х роках XVIII ст. повинні були сплачувати фіксовані грошові і натуральні податки. Наприклад, загальний річний прибуток Ужгородсько-Невицького панства Другетів у 1671 році становив 5492 флоренів 91 динар. На Ужгородщині народилося чимало видатних діячів науки і культури. В селі Горяни (нині в складі міста Ужгород) народився відомий письменник Михайло Іванович Томчаній. В Ужгороді народився Томчаній Михайло Михайлович (1946.11.09) архітектор, художник-графік, головний архітектор м. Ужгород (1980-1990 р.), засновник и голова першого на Закарпатті «Товариства Карпатських Русинів» (Ужгород 1990-1991). Своїми роботами відомі уродженці смт. Середнє художник-графік Василь Юлійович Скакандій та народний художник України В.М. Сідак, художник, різьбяр Василь Свида із Пацканьова, художник В.В. Тимко із Лінців. В селі Невицьке народився і жив поет Іван Угрин (літературний псевдонім – Бурлак). У Великих Лазах мешкає поет Юрій Шип. Багата Ужгородщина також і своїми науковцями. Тут народився доктор історичних наук І.Ф. Король та кандидат економічних наук В.Ф. Яночко (с. Кибляри), доктор філологічних наук, академік Національної Академії наук О.В. Мишанич (с. Барвінок), доктор філологічних наук П.П. Чучка (с. Баранинці), доктор філософських наук В.І. Ходанич (с. Худльово), доктор фізико-математичних наук В.П. Фенцик (с. Худльово), доктор хімічних наук С.М. Хрипак (с. Нижнє Солотвино), доктор медичних наук М.Ю. Долгош (с. Худльово), доктор медичних наук С.С. Долгош (с. Вовкове), кандидат філософських наук І.Ю. Кашула (с. Худльово), кандидат медичних наук В.В. Стрижак (с. Худльово), кандидат філософських наук С.М. Білак (с. Руські Комарівці), кандидат філософських наук Ю.О. Баб’як (с. Нижнє Солотвино). |
