Tourinform Закарпаття

с. Нова Стужиця, ВеликоБерезнянщина
Загальні відомості: площа – 800 кв.км (19 000 га – с/г земель, 1 700 га – сади, 51 255 га – ліси). Великоберезнянщина межує з Польщею — 33 км та зі Словаччиною — 40 км, а також проходить адміністративна межа зі Львівською областю. В районні представлена прикордонна інфраструктура: міжнародним автомобільним переходом Малий Березний-Убля. Загальна кількість населених пунктів складає 31 пункт, з яких 1 селище, 18 великих сіл. Середня густота населення – 37,5 тис.чол. на 1 кв.км. Населення Великоберезнянського району складає 30 тис.чол., з яких міське населення – 7,3 тис., а сільське – 22,7 тис.Центральні органи адміністративного управління району знаходяться у селищі Великий Березний (7,3 тис.чол.).Тут знаходиться найпівнічніша точка нашого краю: 22°35' схiдної довготи; 49°06' пiвнiчної широти ( с. Стужиця, Великоберезнянського району, хребет Схiднi Бескиди (бiосферний заповідник)). Переважну більшість території району займають гори, а найвищою точкою Великоберезнянщини є вершина Лаутанська Голиця, що підіймається на 1.374 метр. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Уж та Лютянка.
А через Водороздільний хребет до району ведуть важливі транспортні перевали, що віками слугували людям: Ужоцький (889 м), Семенівський, Пшеленч Бескид. А біля села Княгиня знаходяться відомі мармурові печери. Між горами знаходиться Ужанська улоговина. Флора і фауна: серед лісових порід найбільш представлені буковi, смерекові, березовi. Здебільшого вони ростуть у горах на бурих гiрсько-лiсових та гiрських лучно-буроземних грунтах. У В. Березному знаходиться парк екзотичних рослин ХIХ ст., а у Стужиці до сьогодні ростуть вікові дуби. В районі росте чимало представників флори, які занесені до Червоної книги Закарпаття, серед них такі рослини, як: 1. Астра альпiйська 2. Баранець звичайний 3. Бiлоцвiт весняний 4. Пiдснiжник звичайний 5. Пiзньоцвiт звичайний осiннiй 6. Тирлич вирiзаний 7. Шафран Гейфеля 8. Дзвоники карпатські 9. Бузок угорський 10. Ломикамінь карпатський. За своїм багатством не відстає від рослинного різномаїття і тваринний світ Великоберезнянщини тут водяться такі тварини, як: лисиця, вовк, єнотовидний собака, бурий ведмідь, борсук, куниця, ласка, горностай, тхір, видра, лісовий кіт, рись, заєць, білка, дикий кабан, козуля, карпатський олень, глухар, рябчик, фазан, степова черепаха, вуж, гадюка звичайна, саламандра. У річках району водиться багато риби: форель струмкова, харiус, андруга, малий чоп, умбра, бабець, гірчак, пiдуст, мiнога угорська.
На території району знаходяться нацiональний природний парк Ужанська долина, а також біосферний міжнародний заповідник «Східні Карпати-Стужиця».
Переважна більшість народного господарства Великоберезнянщини зосереджена у виробничій сфері, серед якої особливо виділяється сільське господарство. Тут промислово вирощують: кормові культури трав, картоплю, фрукти, а у тваринництві вирощуються: вiвцi (полонинське вiвчарство), свинi, корови (молочно-м'ясне скотарство).
Серед виробничих галузей району можна виділити такі галузі промисловості: харчова (крупи, мiнеральнi води, безалкогольнi та алкогольні напої, кондитерськi вироби, сухi фрукти, консервації, хлiб i хлiбобулочнi вироби) — Великий Березний, Середнє, Iршава, Тячiв, Виноградiв, Мукачево, Ужгород), легка (швейнi вироби,— Люта), лiсова, лісохімічна та целюлозна (пиломатерiали, фанера клеєна, меблi, деревина — В.Березний, Жорнава). На території району є кілька родовищ мінеральної води у селах Соль, Кострино, Ужок, Пастіль. Провідне місце серед галузей невиробничої сфери району посідає курортно-рекреаційне та туристичне господарство, тут знаходяться кілька гірськолижних турбаз та баз відпочинку.
На Березнянщині дотепер зберігаються традиційні народні промисли: ВИШИВКА — Волосянка, В. Березний, Люта, ТКАЦТВО — Волосянка, Люта, ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА — В. Березний.
Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці, роми, словаки, волохи.
До речі, найбільш грозове місце України — Великий Березний, де припадає до 43 грозових днів на рік,а найдовший залізничний тунель в Україні — Щербин-Сянки, що має 908 метрів.
На території району знаходяться унікальні деревяні храми у таких селах: Вишка, Ужок, Сухий, Буківцево, Гусний, Сiль, Кострино, Чорноголова та Малоберезнянський чоловiчий, греко-католицький монастир.
Цікавий факт, що після приєднання Закарпаття, на правах автономії, до Чехословацької республіки двоє молодих художників Йосиф Бокшай (1891 - 1975) і Адальберт Ерделі (1891-1955) вирішили, що таким же привілеєм повинні користуватися і закарпатські художники. Було засновано художню школу, відому як закарпатський Барбізон - так звалося невелике французьке село, у якому жили і працювали художники-реалісти Руссо, Коро, Мільє. Центром закарпатського Барбізону стало мальовниче гірське село Жорнава, що на Великоберезнянщині. Бокшай та Еміль Грабовський малювали в манері художників-реалістів та пізніх імпресіоністів; Ерделі, Федір Манайло, Ернст Контратович,Андрій Коцка та інші- в манері експресіоністів, кубістів,сюрреалістів. Захоплюючі пейзажі довкола Жорнави були відображені у мистецтві цих відоми майстрів пензля.
До речі перебуваючи на межі кордонів між Угорщиною та Польщею, Великоберезнянщина неодноразово ставала театром бойових дій. Найбільш це запам’яталося в історії за часів І-світової війни, коли російські війська воюючи з Австо-Угорщиною, захопили кілька гірських сіл: Волосянка, Ужок, Сухий, Гусний, Ставне і т.д. Саме тоді російські офіцери були щиро здивовані що за гірськими перевалами проживають такі самі споріднені словяни як і вони. Пізніше це знайшло відображення у “походних записах”, які стали цінними архівними джерелами для істориків.
На території сучасного Великоберезнянського району, в районі села Княгиня, знаходиться унікальне місце, де впало на початку ХХ століття досить значне за своїми розмірами космічне тіло, метеорит. Про княгинський метеорит неодноразово писали провідні європейські газети, його частини зберігаються у багатьох музеях світу, до цієї місцевості споряджалися наукові експедиції. Ще й дотепер знаходяться сміливці які вирушають у пошук решток того, що нам віддав космос. Не менш цікавим є і те, що саме біля цього села знаходяться унікальні мармурові печери, а також ще більш втаємниченим є те звідки у такій віддаленій місцевості зявилося село із назвою Княгиня. Історія Великоберезнянщини приготувала чимало таких запитань своїм дослідникам.