Карпатський буйвол живе до 50 років, тягне воза, оре город, дає молоко і… дружбу. Мішель Якобі – еколог, який вже 17 років присвячує життя їхньому збереженню. Де живуть буйволи, чому вони не пасуться біля сміття, як з ними працюють фермери і як це змінює Закарпаття – читайте тут .

Турінформ Закарпаття

Новини Закарпаття

Німець, буйвол і Карпати. Як одна людина зберігає цілий світ

By Олександр Коваль

July 14, 2025

Уявіть тварину, яка може замінити трактор, корову і коня. Вона сама возить сіно, оратиме город, дає молоко, м’ясо і… дружбу на все життя. Це не фантастика, а карпатський буйвол. І виявляється — ми майже його втратили.

Коли німецький еколог Мішель Якобі вперше почув, що карпатські буйволи на межі зникнення, він здивувався. «Я подумав — ми шукаємо, як жити без нафти, а тим часом вимирає тварина, яка може зробити все за тебе. Як це можливо?»

Це стало його особистим викликом. Він покинув Німеччину, переїхав у село на Закарпатті й вже понад 17 років присвячує себе тому, аби відродити не лише популяцію, а й цілу філософію життя з природою.

Буйвол — живий універсал і друг на десятиліття

Карпатський буйвол — тварина з характером. Він сильний, витривалий і розумний. Живе до 50 років, запам’ятовує людину, звикає до господаря, реагує на голос. І, головне — це одна з найекономніших тварин у світі.

Біля буйвола тобі не треба ще й коня тримати. Він сам тягне віз, тягне сіно, дає молоко, м’ясо, і оре город. Це вигідно. Це — розумна природа», — каже Мішель.

Таких тварин залишилось критично мало. Колись буйволи були звичними в карпатських селах, але поступово зникли — змінились технології, підхід до господарства, зникла повага до землі. Сьогодні — їх знову близько 250. І половина з них — під наглядом Якобі.

З Німеччини в Карпати — шлях довжиною в переконання

Мішель народився у місті Кіль, вчився у Фрайбурзькому університеті, шість років вивчав екологію і лісівництво. Вже тоді його цікавила Україна — особливо старовікові ліси Закарпаття. У 2008-му він переїхав сюди остаточно. Селився в селах, говорив із людьми, вивчав діалект, спостерігав, як живе земля і як поводиться вода.

«У вас тут ще залишилось те, що в Німеччині вже втрачено. Ви знаєте, як жити з природою, а не проти неї», — пояснює він свій вибір.

Буйволи як мірило чистоти: де вони не пасуться

Мішель не просто виводить тварин на пасовище. Він уважно досліджує територію, де їх можна випасати. Бо буйволи мають одну вразливість — вони їдять пластик.

«Ці тварини люблять жувати пакети, і це вбиває їх. У шлунках утворюються пробки, тварини хворіють. Тому я не пускаю їх у забруднені місця. Там, де сміття — там уже не Карпати».

Замість цього він формує природні маршрути, де буйволи відновлюють луки, витоптують чагарники, створюють калюжі, в яких поселяються земноводні, комахи, навіть риба. Буйволи відновлюють життя, без перебільшень.

Де сьогодні живуть буйволи?

А поруч із ними — туристи, гастромандрівники, науковці, діти. З’являються маршрути, сирні дегустації, екскурсії до стада. Люди починають розуміти, чому ця тварина не просто частина природи — а частина нашого майбутнього.

Чому це важливо для нас? Карпатський буйвол, це:

Моя друга мета — зберегти буйволів. Бо якщо вони зникнуть, зникне й той спосіб життя, в якому є місце і людині, і природі», — говорить Мішель.

Карпати — не лише рекреація і краєвиди. Це — середовище живих сенсів. І сьогодні, коли екологічні виклики гострі, як ніколи, збереження буйвола — це не про екзотику. Це — про наш вибір. Як ми хочемо жити далі.

Плануйте мандрівку на Закарпаття: Горінчово, Виноградівщина, Долина нарцисі. Побачити буйвола, доторкнутись до справжнього, відчути, що природа — не ресурс, а партнер.

Головне фото та відео зі сторінки Michel Jacobi у фейсбук.

Вам буде цікавим наша публікація:

Що потрібно знати про ферму “Карпатський буйвіл” у селі Олешник, коло Виноградова

Відкриваємо Вам унікальне Закарпаття, дякуємо, що читаєте “Турінформ”.