Пам’ятник Шовдарю в Ужгороді у ресторані “Деца у нотаря”, тут ви побачите оригінальний та незвичайний пам’ятник, єдиний у світі, що присвячений культовій закарпатській страві — шовдарю.
Пам’ятник шовдарю — єдиний у світі
Подібні пам’ятники — це не новина в Україні. Наприклад, у районному центрі Гола Пристань Херсонської області є величезний пам’ятник кавуну. Там у кінці серпня проводяться фестивалі кавуна. У Полтавській області є аж два пам’ятники свині. Зрозуміло чому — бо там є племінний завод. Там же є пам’ятник найбільшому у світі вареникові. У Білорусі в с. Великі Автюхи знаходиться найбільша канта для молока, заввишки близько 15 метрів.
Природно, що наш Закарпатський шовдарь має мати місце серед наших символів. І ми відкрили цей пам’ятник до Різдва. Шовдарь — символ добробуту і достатку. Недарма він нарівні з вином і хлібом є невід’ємним елементом Великоднього кошика. Це символ заможного господаря. Господар, який вдома годує свиню — це не лінивий чоловік. Це чоловік, який обробляє поле і має чим годувати сім’ю. Звідси йде та приповідка, що для нас шовдарь — це слово з великої літери. А слова москва, нью-йорк, варшава — це слова з маленької літери.
Як ви обирали місце для встановлення пам’ятника? Чому саме в “Деці у нотаря”?
— Чому саме в “Деці”? Бо це найбрендовіший туристичний заклад Закарпаття і серед ресторанних закладів сюди ходить найбільша кількість туристів. Таким чином, вся Україна бачить наш кулінарний символ. Але зараз він перетворюється вже на етнокультурний символ закарпатців. І підтвердженням цього є відкриття пам’ятника.
Як приготувати шовдирь: Рецепт Деци у Нотаря
Для копчення відбирають свинячий окіст із тонким салом і добре обсмаленою шкіркою. Поверхню обчищеного окосту натирають невеликою кількістю чистої селітри й цукру (на 1 кг м’яса 1 г селітри і 1 г цукру), потім великою кількістю солі. Над колінним суглобом роблять внутрішній надріз і отвір біля кісток наповнюють сіллю.
Ті, хто любить пряний шовдирь, іноді додатково натирають його часником, розтертим із чорним перцем та майораном. Окіст кладуть у діжку шкірою донизу і добре посипають сіллю.
Найбільше солі насипають на голівку стегнової кістки. У такому стані окіст витримують 21 добу. За цей час о виділяє частину соку, в якому розчиняється сіль, утворюючи розсіл. Цим розсолом кілька разів поливають окіст. Потім його виймають із розсолу, підсушують, струшують зайву сіль, кладуть у коптильню і коптять протягом 3 днів при температурі 25—30° С до одержання червоно-коричневого забарвлення.
Для копчення використовують сухі дрова і тирсу листяних порід дерев — бука, граба, ясеня тощо. Копчений шовдирь підвішують у холодному приміщенні, яке добре вентилюється.
Читайте також інші новини на сайті “Турінформ Закарпаття“.