В українському регіоні Закарпаття, розташованому в географічному центрі Європи, знаходиться найбільший буковий праліс нашого континенту. Ця природна спадщина світового значення сьогодні разом з іншими пралісами належить до Карпатського біосферного заповідника.
Особливості пралісів в Українських Карпатах чи в інших куточках Європи не завжди можна розпізнати з першого погляду. Але при детальному розгляді можна відкрити великі відмінності, порівняно із господарськими лісами. Між високими стрункими прямостовбурними буками раптом впадають в око товсті старі дерева з діаметром 1 метр і більше.
Наявність великих, товстих дерев, як і висока частка мертвих дерев і відпаду, є найбільш характерними ознаками пралісів. У той час як у господарських лісах зрубують дерева у віці 90-150 років – поки їх деревина ще є здоровою і не пошкодженою грибами, у пралісах дерева ростуть до своєї природної вікової межі. У бука ця межа становить 250 років, а в ялиці – близько 400 років.
Включення букових пралісів Карпат до світової природної спадщини сприятиме підвищенню міжнародного іміджу України, може послужити підставою для активізації природоохоронного руху та соціально-економічного розвитку населених пунктів, що межують з пралісами.
“У Східних Карпатах, майже повністю вкритих лісом, глибоко в горах знаходяться ще справжні праліси, котрі їхня недоступність і, особливо, відсутність придатних для сплаву деревини водних шляхів, захистила від рубок і зберегла до наших днів.
Ідучи крізь ліси, яких в більшій чи меншій мірі вже торкнулася лісогосподарська діяльність, поступово потрапляєш у незайману місцевість, котра дійсно є захоплюючою.”
Ці рядки походять із твору кронпринца, що в словах і малюнках описує Австро-угорську монархію.
Ерцгерцог Австрії Рудольф ініціатором і частково автором цього багатотомного видання, яке вийшло у світ 1885 і 1902 роками.
Цілком очевидно, що гори східної провінції, і в першу чергу праліси, залишили глибокі враження у кронпринца та його помічників.
Фото світлина: смерековий праліс у Чорногорі, автор Іван Шелевер.
Джерело матеріалу: путівник “Праліси в центрі Європи”.