Знаменита боржавська довганя – головний елемент жіночого одягу сіл Боржавської долини, конопляна, яку ткали памутовими (бавовняними) нитками, або конопляними.
Село Довге, як і інша низка сіл, що лежать у верхній (гірській) частині річки Боржави: Приборжавське, Бронька, Суха, Кушниця, Лисичево, за етнографічним поділом населення відноситься до боржавських долинян.
Головним елементом жіночого одягу була сорочка, яку називали довганя. Основа полотна сорочки – конопляна, яку ткали памутовими (бавовняними) нитками, або конопляними. Сорочка була довга, широка, із довгими широкими рукавами, зшита із чотирьох цільних пол (полотнищ). Із двох полотнищ кроїли чотири скоси.
Таким чином, сорочка складалась із однакових передньої і задньої поли, та із двох, викроєних з боків скосів. Поли та рукави зшивали цівкою (узорчатим швом). Рукави прикрашали різнокольоровими швами, які мали декоративне і практичне значення. В нижній частині рукава вшивали розтічку (прямокутний шматок полотна).
Спереду у верхній частині сорочки вшивали шматок полотна (пазуху), який ткали із бавовняних ниток у чотири ничельниці. Верхня частина цієї вставки оздоблювалася яскравою вишивкою. Розпірка (розріз) знаходилася ззаду.
Довгані були святкові (із добре вибіленого полотна), робочі – на кожен день (із грубшого і темнішого полотна) та весільні (із тоненького і дуже гарно вибіленого полотна).
Рукави вишивали різнокольоровими нитками по всій довжині, а також на плечах (долі рукавом). На окремому шматку тканини вишивали ошиник (комірець) та зап’ясники (манжети). Орнамент вишивки – геометричний (квадратики, ромбики). Техніка вишивки – хрестиком.
Підперізували сорочку силянкою (домотканий пояс) із покупних різнокольорових шерстяних ниток. Поверх сорочки одягали плат (фартух) також із покупного полотна. Дівчата та молодиці носили плати яскравого кольору, а старші жінки та бабусі – більш темного із рослинним орнаментом.
Дівчата волосся заплітали в косу, вплітаючи у неї пантлики (кольорові стрічки), а жінки носили ширинку, або рійтованку (хустку) червоного, зеленого, синього кольорів.
Шию та груди прикрашували монистом (намистом) яскравих кольорів, яке часто складалося з 6-8-10 рядків. У холодну пору носили гуню (верхній одяг, який ткали із овечої вовни на кроснах), або уйош (суконна куртка поперечного крою, яка також виготовлялася із овечої вовни).
Із взуття носили постоли, які виготовляли із волової, коров’ячої, або свинської шкіри. Перш ніж їх взути, ноги обвивали онучами (прямокутний шматок конопляного полотна). А онучі обмотували вовняними суканими шнурками. Також побутували чоботи червоного та чорного кольорів.
Довідка:
- Інформація підготовлена директором Іршавського історико-краєзнавчого музею МЦПО Андрієм Світлинцем для проекту DovheCastrumArt – новий туристичний культурний бренд Закарпаття в рамках програми #КультураПлюс, за фінансової підтримки Українського культурного фонду.
На світлині: колекція жіночого одягу боржавських волинян. (Із фондів Іршавського історико-краєзнавчого музею).
Також пропонуємо вам переглянути матеріал про історію Села Довге у публікації частина 1 та частина 2., частину 3 та частину 4 дослідження.