У 1452 році до влади прийшов новий король Угорщини - Ласло V (Ладислав). Амбруш Довгай, який на той час був ішпаном Мараморошського комітату, а також власником сіл у Боржавській долині, що адміністративно відносилися до Березького комітату, подав прохання про об’єднання своїх земель в одному комітаті. За сприянням та ініціативою Гуняді Яноша у 1454 році король підтверджує право на володіння селом за родиною Довгаїв, а також переводить Боржавські села до іншого комітату.
Грамота угорського короля
Грамота угорського короля свідчить: "1454 pік. 12 лютого. Буда. Ласло V. Михайлу і Амбрушу Довгаям, за вiрність королю, вилучає села Довгое, Задня, Керецьки, Кушниця, Броньку із жупи Берег, куди належали доти, і віддає їх до Мараморошської для легшого господарювання" .
Про походження назви села Заднє
До речі, цей факт повністю спростовує народний переказ про те, що назва села Заднє (теп. Приборжавське) походить від того, що воно було останнє у Мараморошському комітаті. Як свідчить даний документ, населений пункт уже існував і носив назву "Задня" майже за 70 років до того, як був включений до складу Mараморощини.
У 1458 році на угорський престол короновано Матяша Гуняді Корвіна, що увійшов в iсторiю Угорщини, як справедливий правитель та ініціатор проведення земельної реформи. Через два роки, у 1460 році, угорський король Матяш дозволяє своєму вірному слузі і воїну Амбрушу Довгаю, який відзначився у війні проти турків за часів правління Гуняді Яноша, побудувати в Довгому кам'яний будинок. Але войовничий характер і самоуправство Довгаїв проявилися і цього разу.
Замість житлового будинку той зводить кам’яне укріплення, хоча у королівській грамоті від 11 листопада 1460 року чітко фігурує термін «domum lapideam», що в перекладі з латинської мови означає «кам’яний будинок». Де знаходилося це укріплення можна лише припускати, але більшість дослідників сходяться на тому, що воно розташовувалося в районі старого цвинтаря, що в центральній частині села біля річки Боржави*.
Кордони маєтностей родини Довгаїв
У 1463 р. за наказом короля державна комісія провела черговий опис, обмір та затвердження кордонів маєтностей родини Довгаїв, зокрема села Заднього і Довгого. Того ж року Амбруш Довгай отримує від короля ще й остаточне офіційне підтвердження на володіння селом Кушниця і Керецькі, які він отримав в замін того, щоб віддати села Шаркадь (нині Горбок) та Макарово (нині Макарьово) у власність Мукачівського замку.
Та незабаром войовничий Амбруш Довгай знову показав, що для нього закони не існують. Невідомо, яка була причина конфлікту, але в результаті якого він утопив у Тисі одного із своїх родичів Сарвасої Ґергеша (Szarvaszói Gerhes). Судовий документ свідчить, що у 1465 році за скоєний злочин Амбруш втрачає у короля Матяша довіру і той своїм указом відібрав у нього велику кількість худоби, а земельні володіння та всі населені пункти, що знаходилися у Боржавській долині, перейшли у власність Сіладі Ержебет - матері короля. Спроби повернути землі силою, закінчилися невдачею.
Як розгорталися надалі події достеменно невідомо. Але деякі історики пишуть, що за Довгая декілька разів перед королем клопотала сама королева і через деякий час Матяш пробачив Довгаю злочин (убивство).
Цікаво, що вже у 1471 році у власності Довгаїв згадується «castellum Dolha», тобто «укріплення, фортеця Долга». Ця інформація випливає із грамоти від 18 вересня 1471 року і в ній говориться, що рішенням Національних зборів Угорщини, фортеця повинна бути зруйнована протягом 25 днів. Деякі деталі у цю справу додає й історик Тиводар Легоцький, де у своєму дослідженні він пише: «…згідно 29-ї статті укріплення повинно бити зруйновано протягом 25-ти днів, як покарання за невірність…». Наскільки вповні було виконано вирок про знищення фортеці невідомо, можливо навіть, що «руйнацію» провели тільки на папері.
Не пройшло і декілька років, як Довгаї знову почали насильно розширювати свої володіння, захоплюючи майно інших дворян. Уже у 1476 році справа на володіння селом Довге в черговий раз віддається на розгляд Лелеського судового конвенту.
У 1483 році королівським указом Амбрушу Довгаю списуються (прощаються) за рахунок держави всі податки, як компенсація за матеріальні втрати.
Нова судова справа, заведена у 1485 році у зв’язку із новим незаконним захопленням села Довге, опосередковано свідчить, що родина Довгаїв і надалі, нехтуючи всіма нормами законів, продовжувала розширювати свої володіння у долині річки Боржави.
(далі буде…)
*Ще наприкінці ХІХ - початку ХХ століття угорський військовий інженер Шош Елемер (Soós Elemér) займався дослідженням, описом фортець і бойових укріплень на території нашого краю. Зокрема він побував у Довгому та обстеживши територію зробив висновок, що кам’яний замок Довгаїв був зведений на невеликому острові, який знаходився на місці злиття річки Боржави та притоки Свинки.
Цю інформацію підтверджують і військові карти ХІХ ст., які показують, що на річці Боржава, у межах села, знаходилося декілька островів. Також за свідченням дослідника Олега Олашина, місце злиття річок Боржави та Свинки місцеві жителі і сьогодні називають «Городища», що свідчить про існування тут оборонних укріплень у давнину.
Довідка: Інформація підготовлена директором Іршавського історико-краєзнавчого музею МЦПО Андрієм Світлинцем для проекту DovheCastrumArt – новий туристичний культурний бренд Закарпаття в рамках програми #КультураПлюс, за фінансової підтримки Українського культурного фонду.
Також пропонуємо вам переглянути матеріал про історію Села Довге у публікації частина 1 та частина 2., частину 3 дослідження.