Українська 
Серія фотографій фотохудожника Михайла Дороговича відкриває перед нами захоплюючий світ високогірного вівчарства у горах навколо Синевирської Поляни, Закарпатської області.
Високогірне вівчарство з околиць Синевирської Поляни
На цих знімках ми бачимо вівчарів – справжніх хранителів древньої професії, які здійснюють свою місію випасання овець та виробництва сиру з овечого молока – бринзи. Вони залишають свої домівки на понад 100 днів у році, піднімаючись на полонини, де кожен день починається о п’ятій ранку.
Щоденні будні вівчарів
Фотографії переносять нас у світ, де відчувається епічність і драма кожного дня. Зливи та похолодання, спека та пряме сонце – усе це є частиною їхньої буденності. Зустрічі з дикими тваринами додають напруги, а щоденна рутина, коли кожен день здається однаковим, вимагає величезного фізичного та морального зусилля. Щоденна робота по 14-16 годин дозволяє виготовляти сир, який є надзвичайно цінним харчовим продуктом.
Цуценята, майбутні вірні охоронці отари, символізують надію і продовження традицій, тоді як вівця – це частина щоденної рутини вівчаря. Ця фотографія передає силу та складність життя високогірних вівчарів, їхню незламну волю та любов до своєї справи, що передаються з покоління в покоління.
Це тяжка праця, яка вимагає від них витривалості і сили. Вони три рази на день випасають овець, долаючи десятки кілометрів, піднімаючись на різні висоти, потім доять овець і виготовляють сир будз. Цей процес супроводжується щоденним доглядом та охороною отари. Лише після цього вівчарі думають про себе, розпалюють ватру, готують їжу і відпочивають, лягаючи спати не раніше десятої вечора.
Випасання овець на полонинах має величезне екологічне значення. Вівці, поїдаючи траву, регулюють рослинність на цих високогірних луках, підтримуючи екосистему Карпат в стані рівноваги. Цей процес запобігає заростанню полонин кущами та деревами, зберігаючи їхню біорізноманітність. Саме такий підхід до ведення господарства сприяє сталому розвитку гірських територій і забезпечує збереження культурної спадщини Карпат.
Маленькі вівці у загоні, на полонинах. Фото: Михайло Дорогович
Овечий сир – традиційна консервація молока
Щоденно, три рази на день вівчарі роблять один і той самий ритуал – виготовляють будз, з якого у подальшому виготовляють бринзу. Так триває сторіччями, знання передаються від покоління до покоління вівчарів.
Спочатку виготовляють будз, традиційний овечий сир, є природною консервацією молока, що дозволяє жителям гір споживати його протягом довгого часу, особливо у зимовий період. Унікальний процес виготовлення будзу починається з доїння овець та використання традиційних методів, що передаються з покоління в покоління.
Будз зберігає всі корисні властивості овечого молока, багатого на вітаміни та мінерали. Його аромат і смак – це справжній смак Карпат, з нотками гірських трав і чистого повітря, що дарують йому неповторний характер.
Вірні друзі вівчарів
На цих фотографіях ми бачимо не тільки фізичні зусилля, а й моральну стійкість вівчарів. Їхні вірні друзі – гірські собаки – охороняють отару від диких звірів і допомагають у догляді за отарами, роблячи цю роботу трохи менш небезпечною.
Гірські собаки відважно, цілодобово охороняють отару та вівчарів від диких звірів і допомагають їм у догляді за отарами овець. Без їхньої підтримки ця робота була б ще важчою та небезпечнішою.
Ця серія художніх фотографій Михайла Дороговича демонструє не лише красу і суворість гірського життя, а й важливість і цінність важкої праці вівчарів, які невтомно виконують свою місію, зберігаючи давні традиції та природний баланс нашого краю.
Справжніми хранителями давніх традицій та відродження вівчарства є етнографічний центр «Вівчарський хутір» у селі Синевирська Поляна.
Дана вівчарня знаходиться між горою Канч і Руни на висоті 1350 м., в Національному природньому парку Синевир.
Фото: Михайло Дорогович.
Туристичний путівник “Турінформ Закарпаття”.
Читайте іншу публікацію по темі:
Вівчарський Хутір: дегустація овечих сирів з полонин Синевиру.