Музей повстанців «Бункер Михайла Штаєра» у селі Колочава

У музеї-криївці села Колочава відображено умови проживання та переховування  колочавських повстанців, які вели антирадянську діяльність та були причетні до українського визвольного руху.

Плануючи відпочинок в Закарпатті, зверніть увагу на унікальне село Колочава, що зібрало понад 10 музеїв в одному місці, та зокрема музей “Чеська школа”.

Музей – пам’ятка дерев’яної сакральної архітектури 1795 року Церква Святого Духа у селі Колочава належить до найвидатніших  архітектурних досягнень Закарпаття.

На його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів.

Даний музейний комплекс це меморіал воїнам – інтернаціоналістам села Колочава. 

На території музею, є можливість ознайомитеся з численним військовим приладдям та почути історію нелегкої афганської війни.

Жителям села Колочава доводилося воювати на різних війнах і за різну владу.

Чимало із них брали участь у бойових діях далеко за межами рідного села, держави. Найбільше колочавців воювало в Афганістані. Воювали колочавці також в Чехословаччині, Нагорному Карабасі, Югославії , Угорщині, Франції, на острові Даманському, в Сірії, Іраку, Польщі.

Тепер всіх колочавських воїнів-інтернаціоналістів вшановано у музеї –меморіалі «Блок-пост».

Пам’ятник має  вигляд  БРДМ, що стоїть на пагорбі у центрі села, а під ним розташовано кімнату-музей.

У музеї ви побачите світлини колочавських інтернаціоналістів, ознайомитеся з численними військовими знаряддями того часу, послухаєте афганську музику та історію важкої афганської війни.

Читайте також:

Музей «Радянська школа» в селі Колочава, це перший школа-музей на Закарпатті, що передає атмосферу навчання дітей  60-70-х років минулого століття.

Стара будівля школи відкрила свої двері перед колочавським школярами ще у 1899 році як Угорська королівська державна школа. Це була перша державна школа у Колочаві, адже доти жителі села мали можливість навчатися лише у церковно-приходській школі.

До 1923 року ця державна угорська школа була лише однокласною, а відтак діти різного віку вчилися лише в одному класі. За чеського періоду навчальний процес тривав уже у двох класах.

Найбільше учнів здобули освіту у стінах старої школи  у радянські часи завдяки учителям,  котрі  приїхали до Колочави з різних куточків України.

Вже 1 вересня 1945 року до роботи в Закарпатській Україні стали 800 присланих вчителів. Протягом  40-50- х років минулого сторіччя на Закарпаття з Великої України було направлено близько 5 тисяч вчителів. Більше 250  вчителів цієї генерації потрапили і в колочавські школи. Коли вони приїхали на Закарпаття, тут була  закрита зона. В’їзд і виїзд з області дозволявся лише по спеціальних перепустках. Вчителям заборонялось їхати кудись з місця роботи без окремого дозволу. Через декілька років цю  норму було знято і у 1953 р. розпочався масовий виїзд вчителів додому в свої області.   Закарпатське обласне управління освіти вимушено знову цілими « ешелонами» завозити молодих педагогів з центральної і східної України. Розпочалась своєрідна друга хвиля «українських вчителів».

Це приміщення школи діяло до 1978 року, поки у центрі села відкрили нову сучасну будівлю, в якій і тепер здобувають середню світу більшість колочавських учнів.

Влітку 2006 року напівзруйновану до того часу споруду народний депутат України Станіслав Аржевітін власним коштом від реставрував її в знак пошани пам’яті батьків – Любові Дмитрівни та Михайла Івановича Аржевітіних, котрі тут вчителювали маже 30 років.

Експонати великого класу нагадують, що колись діти користувалися чорнильницями та перами, рахували на рахівницях, слухали патефон та грілися біля старої грубки.

Піонерська кімната повертає нас у ті часи, коли на шкільну лінійку кликали горнами та барабанами, а біографії комуністичних вождів вивчали у шкільній програмі.

У вузенькій вчительській старанно розкладені класні журнали на столах. Колись їх ретельно заповнювали вчителі Колочави, які дивляться на нас із портретів.

На подвір’ї музею «Стара школа» стоїть  пам’ятник «Вчительці з Вкрайіни».

Він присвячений усім вчителям, які у післявоєнні роки приїхали на Закарпаття із центральної та східної України піднімати рівень освіти у гірських селах. Назва пам’ятника відображає, як називали люди на місцевому діалекті приїжджих вчительок. Викарбувані на колочавському пам’ятнику 15 прізвищ – це імена тих вчительок, які назавжди обрали Колочаву своєю другою рідною домівкою. Більшість із них давно померли, проте кілька живуть дотепер у селі.

Читайте також:

Унікальне зібрання військового начиння часів Другої світової війни та побуваєте у справжніх бункерах Ліні Арпада, не території національного парку Синевир та села Колочава.

Музей «Колочавський бокораш» ознайомить Вас із процесом сплаву лісу верховинськими річками та усіма тонкощами легендарної професії бокораш.

У закарпатському селі Колочава, окрім десятка музеїв можна побачити унікальний для України пам’ятник, що встановлений на честь земляків, які щороку працюють за межами краю.

Скульптурна композиція у Колочаві відтворює драматичний момент прощання вагітної жінки та дітей із батьком, що вирушає у далекий світ на заробітки.

Довідка:

• Пам’ятник заробітчанам у гірському селищі Колочава (Міжгірського району Закарпаття) встановили 8 травня 2011 року.
• У селі Колочава розташовано музей скансен, що знайомить гостей Закарпаття з традиціями, життям та побутом жителів гірського села.
• У селі Колочава знаходиться понад 10 унікальних музеїв

Корисна інформація від “Турінформ Закарпаття”:

• Замки та палаци Закарпаття
• Музеї Закарпаття
• Де можна скуштувати Закарпаття на смак! 
• Оригінальні пам’ятники Закарпаття
• Автовокзал міста Міжгір’я
• Фестивалі Закарпаття 
• Що побачити у Закарпатті 
• Де зупинитись у Закарпатті

Джерело: Турінформ Закарпаття, при копіюванні матеріалів, посилання на Турінформ Закарпаття обов’язкове.

За більш ніж півсторіччя, яке промайнуло з тих днів, коли в знедоленій та занедбаній Колочаві займався просвітництвом знаменитий письменник-альтруїст, філантроп Іван Ольбрахт, змінилося багато поколінь. 

Але добрі справи не зникають безслідно. І як підтвердження цьому є проведення вже традиційного українсько-чеського фестивалю народної творчості “Колочавське відлуння Тереблянської долини”.
…Недільної сонячної днини в центрі Колочави зібралося чимало люду. Всі з нетерпінням очікували відкриття ХІV Міжнародного фестивалю фольклору “Колочавські відлуння Тереблянської долини”.

Саме завдяки ентузіазму та самовідданій праці місцевої жительки Наталії Тумарець це свято стало доброю традицією центра Тереблянської долини.
Відкриття фестивалю розпочалося з гімнів двох держав — України і Чеської Республіки та урочистих промов поважних гостей свята, серед яких були: Генеральний Консул Чеської республіки Давид Павліта та його дружина — культурний аташе в Україні Маріана Павлітова, Генеральний Консул Словацької Республіки Мар’ян Сладічек з дружиною, голова Міжгірської районної ради Іван Ярема, заступник голови райдержадміністрації Микола Тимощук, голова села Колочава Юрій Хланта та президент фонду “Приятелі дітей” Марина Криса.

В урочистому зверненні до гостей свята Генеральний Консул Чеської Республіки Давид Павліта наголосив, що цей візит не є політичним кроком, а насамперед його цікавить самодостатня народна творчість нашого етносу, якою він захоплюється.

Голова райради Іван Ярема подякував гостям свята і разом з тим висловив свої співчуття з приводу повені, від якої потерпає північ Чехії, що стало на заваді відвідин фесту нашими чеськими друзями.

Здається, в еру електронної музики та сучасного модерного танцю, народні хороводи та співи потроху відмирають, молодь зовсім ними не цікавиться, а носіями фольклору здебільшого є жителі глибинок в досить поважному віці. Але саме завдяки таким фестивалям спростовується ця хибна думка. На сцену, змонтовану прямо в шкільному подвір’ї, входили танцювальні та пісенні колективи, які складалися переважно з молоді. Наприклад, ансамбль “Піроскуби” під керівництвом Наталії Тумарець,  який організований з учнів Колочавської ЗОШ, ансамбль “Волошин” Річківської ЗОШ — керівник-педагог Ганна Бабець, першокласниця Ольга Герасимлюк із с. Космач Івано-франківської області. Всі ці учасники продемонстрували, що молодь свято поважає традиції та допитливо цікавиться ними.

Звичайно, не може залишитися осторонь події такого характеру і колектив відділу культури РДА. Як правило, без участі цих професіоналів такий фестиваль провести неможливо. Адже сценарій проведення свята,  організація музичного супроводу і, власне, вражаючий виступ самого колективу Міжгірського РБК під керівництвом Вікторії Янчик, Тетяни Гимби і Юрія Біланинця не залишили байдужими глядачів.

Приємним сюрпризом стали виступи учасників художньої самодіяльності благодійного фонду “Приятелі дітей” та дітей-інвалідів Вільшанської школи-інтернату. Також вразили глядачів танцювальні номери ансамблю бального танцю під керівництвом Вероніки Аржевітін, а Мирослава Клюс та Тетяна Гнепа артистично виконали народні словацькі пісні.

Паралельно з концертом в шкільному корпусі була організована виставка-продаж товарів народних умільців та колочавських художників, випускника Київської академії та архітектури Олеся Орищука та самоучки Павла Ваколи.

А під закінчення свята на шкільному стадіоні продемонстрували свою майстерність юні авіамоделісти з Міжгір’я під керівництвом Олександра Дорошенка. За авіа шоу, яке продемонстрували  ікарійці з інтересом спостерігали гості свята.

Загалом фестиваль пройшов вдало. Організатори і гості були приємно вражені почутим і побаченим. А найголовніше те, що творчість нашого етносу вражає своєю самобутністю, багатогранністю. В ній переплітається  лірика і гумор, буденна праця та відпочинок, радість та смуток, якими сповнене життя горян. Глибокий уклін людям, які бережуть фольклор для прийдешніх поколінь.

автор Андрій Голодняк, за матеріалами міжгірської райради