Більшість із нас звикли сприймати культурну спадщину через музейні простори, текстові описи чи постановочні фотографії. Але культура живе лише тоді, коли до неї можна торкнутися руками, відчути її на смак і розділити з іншими.
4 жовтня 2026 року у селищі Середнє – всього за 22 кілометри від Ужгорода та Мукачева – відбулася подія, яка повернула закарпатському жовтню його первинний, сакральний сенс. На пагорбах сімейних виноградників родини Крицьких (KRITSKI) пролунало давнє, майже забуте слово винобрання.
Сюрет або винобрання – це не про механічний збір урожаю та не про черговий гастрономічний пікнік. Це момент, коли весь річний цикл праці на землі завершується спільним святкуванням, де праця перетікає у пісню, а ягода у перший виноградний сік.
Що відродили у Середньому: від трактора до першого соку
Задум повернути краю традицію живого сюрету виник не випадково. На Закарпатті ця культура формувалася століттями, але останніми десятиліттями залишалася хіба що у приватних спогадах або на подвір’ях ґаздів. Команда туроператора MUSE Travel на чолі з Інесою Ізай взялася за амбітне завдання: не просто розповісти про традицію, а дати людям можливість прожити її від першого грона до вечірнього багаття.
Для Інеси Ізай це вже не перший проєкт, що розкриває глибоку автентику Закарпаття. Поціновувачі локальної культури знають її за атмосферним фестивалем «Цвіт папороті», вишуканим «Закарпатським балом в Ужгороді» та унікальними авторськими екскурсіями, які показують місто та край через історії людей, а не сухі дати. Відродження сюрету стало логічним продовженням цієї місії – давати давнім звичаям нове дихання.
Організаторка події Інеса Ізай ділиться задумом:
«Задум виник не випадково – ця культура у нас була завжди, але її давно не проживали так масово та відкрито. Ми в MUSE travel вирішили відродити цю культурну традицію, щоб показати: Закарпаття – це не лише красиві локації, це передусім люди, ритуали та емоції. Для нас важливо, щоб кожен гість відчув себе не просто спостерігачем, а повноцінним учасником дійства. Коли люди разом ідуть до виноградної лози, разом збирають, а потім чавлять виноград і куштують перший сік. У цей момент виникає той самий справжній зв'язок із землею та історією нашого краю».
День розпочався з виходу до виноградників. І це був не стандартний трансфер, а справжній досвід: гості вирушили між виноградними рядами на тракторі з причепом. Раніше виїжджали на конях, саме так, як це робили місцеві виноградарі поколіннями. Звісно, під сміх, жарти та перші співанки.
Співгосподар теруару, винороб Олександр Крицький підкреслив значення цієї події для сімейного виноробства та збереження ремесла:
«Виноградник потребує щоденної праці протягом усього року, але саме день збору врожаю є підсумком усіх зусиль ґазди. Для нашої родини важливо не просто виготовляти авторське вино KRITSKI, а зберігати душу цього місця. Коли на нашій землі лунає закарпатська пісня, коли десятки людей разом збирають грона та радіють першому соку – виноградник оживає по-справжньому. Винобрання об'єднує покоління і повертає повагу до важкої, але святої праці виноградаря».
Збір винограду перетворився на спільний ритуал. Гості самостійно зрізали стиглі грона, складали їх до спеціальних ємностей, а далі спостерігали та брали участь у найважливішому моменті – чавленні. Отримати перший, ще неферментований, густий і солодкий виноградний сік безпосередньо на винограднику – це досвід, який неможливо купити в пляшці чи замовити в ресторані.
Культурний код і живий фольклор Закарпаття
Автентична подія неможлива без людей, які є носіями цієї культури. Гостей зустрічав Народний аматорський вокальний ансамбль «Руменок» Середнянського будинку культури. Вони задали тон усьому дійству не як артист на сцені перед глядачами, а як частина спільного кола: з щирою закарпатською піснею, смачними домашніми фанками та запашними кіфликами.
Коли багатоголосся «Руменка» лунало над схилами Середнього під час роботи на виноградниках, межа між «туристом» і «місцевим» остаточно зникла. Усі стали учасниками одного великого процесу.
Після праці на всіх чекала затишна спільна вечеря просто неба – посеред виноградних лоз. Локальні смаколики, дегустація авторських вин KRITSKI, свіжий сік, розмови, музика та вечірній перегляд кіно під відкритим небом створили відчуття теплої родинної гостини.
Чому це важливо: коментар "Турінформ Закарпаття"
«Турінформ Закарпаття» підкреслює значення цієї події для культурного ландшафту краю:
«Більшість жителів та гостей Ужгорода ніколи не бачили, як збирають виноград так, як це робили на Закарпатті сотні років тому. Звісно, є ті, хто робив це вдома, у родині. Але коли це дійство відбувається безпосередньо на винограднику, за участі десятків і сотні людей – це справжня цінність.
4 жовтня у Середньому можна було потрапити на справжній сюрет – традиційний збір винограду, коли всю роботу робили разом, а завершували день спільною вечерею та святом. Тут поєдналося все: збір, чавлення, дегустація, перший сік, вечеря посеред лоз, виступи фольклорних колективів, музика й кіно».
Чому варто занести Середнянський сюрет у свій календар на наступний рік
Сюрет на виноградниках родини Крицьких довів: закарпатська традиція збору винограду – це не пасивний архів, а жива спадщина. Це можливість на один день уповільнити ритм, виключити шум великого міста, забруднити руки соком стиглого винограду, поспівати давніх пісень і розділити хліб та вино з людьми, яких бачиш уперше, але почуваєшся як серед своїх.
Якщо цьогоріч ви пропустили цю подію – обов’язково заплануйте свій початок жовтня на Закарпатті наступного року. Бо торкнутися до історії краю найкраще саме так: з секатором у руках, з традиційними піснями, неймовірним краєвидом та келихом свіжого соку на заході сонця серед середнянських пагорбів.
Джерело: Олександр Коваль, Турінформ Закарпаття.
