Практично кожен путівник, екскурсовод чи навіть табличка на вулиці Замковій, що веде до фортеці, з упевненістю перекажуть вам красиву історію: перед вами неприступна цитадель суворих лицарів-тамплієрів, зведена ще у XII–XIII століттях. Але якщо відкинути романтичний текст і зазирнути вглиб віків, реальність виявиться значно азартнішою за будь-яку вигадку.
Де розташований Середнянський замок?
Село Середнє розташоване рівно посередині між двома найбільшими містами Закарпаття: Мукачевом і Ужгородом. Оскільки замок не служив нікому за резиденцію, а виконував лише оборонні функції, то і розмірів він був невеликих: вього-навсього 18,6 на 16,5 метра.
Споруда мала вигляд трьохярусної вежі з товщиною стін до 2,6 метра і висотою близько 20 метрів. До речі, саме такого виду замки в той час будувались по всій Європі. Середнянський замок є чи не єдиним на все Закарпаття, який побудовано не на пагорбі, а на рівнині.
Хто насправді звів донжон?
Досліджуючи оборонні споруди та замки Закарпаття, туристи часто шукають міфи, але науковці Ужгородського національного університету (УжНУ) під керівництвом археолога Ігоря Прохненка влаштували справжній історичний детектив. Вони перевернули звичні уявлення про цю локацію догори дриґом, довівши, що наша культурна спадщина ховає куди гарячіші таємниці.
Загадкові лицарі Храму в білих плащах із червоними хрестами ніколи не крокували цими подвір’ями. Легенду про них фактично створив у минулому столітті дослідник Петро Сова. Перші тріщини в цьому міфі з'явилися у 2003 році, коли історик Йосип Кобаль критично перевірив давні манускрипти, а згодом за справу взялися археологи з лопатами.
Науковці дісталися до цегли, замурованої в саму основу, в корінь велетенських стін, куди вона ніяк не могла потрапити пізніше. Вердикт виявився безжальним до міфів, але цінним для науки: каміння й цеглу закладали наприкінці XV – на початку XVI століття. Таке планування було класичною візитівкою архітектури тогочасної пізньосередньовічної Угорщини.
Те, що сьогодні бачать мандрівники це не вся твердиня, а лише донжон, тобто головна житлова вежа. Колись вона була центром величезного військового комплексу площею 4 гектари з подвійним кільцем валів, глибоких ровів та системою шлюзів, яка запускала туди воду з річки Велі.
Про що майже ніхто не знає? Походження каміння на Середнянський замок
Будівництво замку мало дивовижний економічний секрет. Саме в цей час поруч, у товщі вулканічної породи, тутешні майстри витесували знамениті багатоклометрові Середнянські винні підвали.
Породу, яку крок за кроком вибивали з-під землі для майбутніх винних скарбниць, не викидали, її одразу підіймали на поверхню і закладали в оборонні стіни. Це ідеально підтверджує і тесаний камінь обох споруд, і старовинний напис на стіні підземелля.
Тінь капітана Іштвана Добо: винна контрабанда та фальшивомонетники
Найбільш авантюрний період життя твердині пов’язаний із родом Добо, а особливо з постаттю легендарного угорського магната й полководця Іштвана Добо, який володів цими землями, перетворив фортифікацію на свою резиденцію і тут-таки зустрів смерть. Але за парадним фасадом воєнної слави ховалися справи, які зазвичай не вносять до офіційних хронік.
За цими потужними мурами вирував нелегальний, але фантастично прибутковий бізнес. Капітан Добо перетворив укріплення на справжній логістичний вузол контрабандистів. Досконало знаючи таємні гірські стежки, він успішно обходив королівські митні пости й переганяв до Польщі величезні отари худоби та тонни тутешнього міцного вина, не сплачуючи жодного мита до казни.
Проте угорські феодали пішли ще далі. Земля під вежею зберегла докази того, що тут працював підпільний монетний двір. Під час розкопок археологи підняли на світло фальшиву монету 1543 року часу правління Фердинанда I. Зловмисники покрили її тонким шаром золота, хоча всередині ховалася звичайна дешева бронза.
Про що розповідають знахідки з археологічних розкопів замку в Середньому?
Якщо закрити очі й прислухатися до тиші руїн, можна майже фізично відчути побут людей, які жили тут пів тисячі років тому. Археологічні експедиції перетворили навколишній грунт на справжню скриню скарбів.
З землі навколо руїн замку підняли тисячі дрібничок:
· металеві застібки від коштовних шкіряних книг;
· залізні ключі, глиняні люльки для паління та предмети щоденного вжитку;
· арбалетні болти, важкі мушкетні кулі та понівечене гарматне ядро — німі свідки жорстоких штурмів, облог і великої пожежі, яка охопила твердиню під час народних повстань наприкінці XVII століття.
Окремий привід для захоплення – уламки розкішних кахляних печей. Деякі з них вкриті зеленою глазур'ю та рослинними візерунками, інші релігійними сюжетами (як-от постать Христа в оточенні янголів) чи зображеннями пишно вбраних середньовічних аристократів. На одній із таких плиток майстри залишили чітке клеймо 1632 рік.
Знайдені монети та суконні торгові пломби з польського міста Гданська підтверджують: коли через турецьку навалу старі південні шляхи закрилися, Середнє стало ключовими воротами для торгівлі з Північною Європою. А одна з пломб прибула сюди аж із далекої Чехії, з регіону між Прагою та Брно, що на ті часи вважалося неймовірною відстанню.
Чи можна врятувати пам’ятку архітектури?
Сьогодні Середнянський замок мовчки руйнується, ведучи нерівну битву проти часу та людської байдужості. Науковці б'ють на сполох. Директор археологічного музею УжНУ Володимир Мойжес застерігає: якщо ще в середині минулого століття стіни вежі тримали висоту трьох поверхів, то зараз лишився тільки один. Мури невблаганно осипаються.
Свій внесок у руйнацію, на жаль, зробили й люди. Під час колишніх спроб реставрації було безповоротно знищено унікальні пласти культурного шару всередині донжона та пошкоджено старовинні дренажні труби, через що замкові рови перетворилися на замулене болото. Крім того, місцеві жителі поколіннями сприймали середньовічні мури як безкоштовний кар'єр. Навколо фортеці навряд чи знайдеться хоча б один старий будинок, у фундаменті якого немає цих тесаних брил, а за словами тутешніх мешканців, із замкового каменю колись спорудили навіть дві місцеві церкви.
Наша культурна спадщина тане на очах. Якщо негайно не зафіксувати стіни, не провести фахову консервацію та масштабні реставраційні роботи, вже за якихось десять років від величного донжона залишиться лише спогад і купа каміння на рівні першого поверху.
Замки Закарпаття це не просто туристичні локації для гарних фото. Це живі свідки того, як створювалася Європа. Середнянська вежа пам'ятає народження виноробства, зухвалі плани контрабандистів, брязкіт зброї та смак свободи раннього модерну. Знайдіть час, приїдьте в Середнє, пройдіться поміж приватних обійсть до цих суворих мурів, торкніться рукою шорсткого каменю і ви почуєте справжній, невигаданий голос історії.
