Українська 
Вивчаючи тему Винний туризм Закарпаття, журналістські стежки привели мене в Ужгород.
У центрі міста є симпатичний підвальчик – дегустаційний зал «Шардоне», власник якого Олександр Ковач познайомив із знавцем історії та сьогодення регіону, людиною, закоханою в неповторну красу свого краю, завідувачем кафедри туризму Ужгородського національного університету Федором Шандором. У широке коло інтересів мого співрозмовника органічно вписуються і закарпатські вина, які є неповторною родзинкою цього регіону. Саме про виноробне Закарпаття, а також про численні фестивалі і свята, зорганізовані за співучасті таких ентузіастів, як Федір і Олександр (Олександр Ковач очолює Спілку приватних виноградарів і виноробів), і була наша розмова.
Отже, я ввімкнула свій диктофон…
– Пане Федоре, про винне Закарпаття ходить чимало легенд. Яка з них ваша улюблена?
– Про історію виникнення винограду. Історичні джерела свідчать, що виноград тут з’явився з кельтськими племенами, які охороняли регіон Дакія Суперіор, провінцію Риму. Вони виготовляли з нього білі вина. Уже тоді споживання вина на наших землях було масовим. І з того часу і досі виноробство є найважливішою складовою культури і побуту місцевих жителів. Відвідайте Ужгород, Берегово, Середнє, – я можу назвати чимало населених пунктів, – і ви впевнитеся, що без виноградного напою тутешні люди не уявляють свого життя. І саме вино є тією «родзинкою», що приваблює до себе туристів з інших областей України, та й з інших країн. Саме ці обставини і підштовхнули Спілку приватних виноробів і виноградарів розробити та пропагувати туристичні винні маршрути. До слова, у Франції нині налічується понад вісімсот туристичних винних маршрутів, в Угорщині – шістнадцять, в Словаччині їх чотири, а на території України досі не було жодного.
– Але ж винний туризм вимагає певної фахової підготовки…
– Авжеж. Ми започаткували при кафедрі туризму УжНУ курси екскурсоводів, які б дозволили підготувати перших спеціалістів. Більшість із наших курсантів – це власники винних підвалів, дегустаційних залів, тобто приватні винороби, зацікавлені в розвитку винного туризму. До речі, завдяки таким людям на Закарпатті успішно розвивається фестивальний рух. Нині у нас є вже п’ять винних фестивалів, в основі концепції яких – розвиток культури споживання вина серед населення.
Цікаво, що після запровадження в дію винних маршрутів інші асоціації (медівники, сировари, гастрономи) також почали влаштовувати свої фестивалі.
Несподіваним, але вельми позитивним результатом цієї бурхливої діяльності стало те, що винороби, які лише говорили, що вони «винороби», почали зникати, натомість, у наших рядах залишаються дійсно ті, в кого серце лежить до виноробства. Хоча звичайно, до повного позитиву ще далеко. Так само, як сьогоднішній угорський «Токай» набув популярності завдяки Радянському Союзу, і про нього спочатку не знала більшість Європи, так і, ми на те сподіваємося, що досі маловідомий закарпатський винний шлях, в контексті Карпатського туристичного шляху, ввійде в перспективні європейські туристичні маршрути.
– Своїх студентів ви, мабуть, також навчаєте культурі вина?
– Насамперед, наша кафедра надає консультації стосовно способів і засобів просування на ринку такого специфічного продукту, як винний туристичний шлях Закарпаття. І якщо ми знайомимо студентів із культурою споживання вина, то це аж ніяк не означає просто веселощі. Дегустація не має нічого спільного зі звичайним споживанням алкоголю. Ми розповідаємо їм, що існує дегустація білих, червоних вин, і є ще туристична дегустація – з елементами анімації та перформансу, є також традиційні дегустації з алкогольних напоїв з різних злакових, меду і фруктів.
В Україні зараз дуже багато перформансу, в тому числі і в журналах, але компетентно пояснити, як потрібно пити вино, чи як правильно споживати пиво чомусь ніхто не бажає. А тут ще треба вміти правильно представити свій товар, використовуючи різноманітні маркетингові ходи. Ось наприклад, працює цілий день робітник в дегустаційному залі чи в ресторані, а пояснити туристам, що саме він зробив, не може. Так, він може показати, що це «класний» напій, але який це сорт – марочне, ординарне, божоле, колекційне, як розрізнити виноград, він не знає. Абсолютна більшість людей думає, що виноград розрізняється за гронами, для чого насаджують перед виноградниками трояндові кущі і т.д.
І ще. Виноград – це ж не тільки вино. У нашій дегустації винного туристичного шляху є й винна баня, винна ванна, винний масаж. І, відповідно, це все входить в компетенцію кафедри, яка допомагає систематизувати цей різноманітний досвід, враховуючи ті чи інші нюанси, пов’язані з виноробством та виноградарством.
Наша співпраця з Асоціацією приватних виноградарів і виноробів дозволяє відділити «зерно від полови», узагальнити і потім впроваджувати в життя найцікавіший, найякісніший досвід. А ще ми намагаємося тісно співпрацювати, обмінюватися досвідом з іншими асоціаціями України. Це, знову-таки, народжує нові ідеї, сприяє рухові вперед.
– Давайте повернемося до вашого Винного шляху. Учасникам його, мабуть, пощастило, адже вони потрапили в поле зору туристичних фірм. За яким принципом їх підбирали, як відсіювалися недостойні? Адже бажаючих, думаю, було набагато більше.
– Звичайно, бажаючих було дуже багато. Але якщо винороби не дотримуються встановлених нормативів з якості, то нам із ними не по дорозі. Наведу приклад. Зараз у наших маршрутах не представлене місто Виноградово. А там навіть проводиться фестиваль виноградарів і виноробів. Парадокс, але пити вино, що виготовляють окремі винороби в певних регіонах краю, буває просто неможливо, – це навіть не можна назвати вином. Одним із наших завдань є підняти на новий, більш якісний рівень фестивалі, які вже є традиційними, і до яких люди вже звикли. По-друге, ми відслідковуємо всі випадки неякісного виноробства і робимо висновки. Виключаємо такі садиби, таких виноробів із маршруту. Ось так поступово, черепашими кроками.переходимо із кількісного показника – в якісний.
Кажуть, ви й сам відмінний дегустатор. Сомельє, так би мовити…
Бути сомельє – це означає жити «винною» темою, тому я не соме льє, і не маю право претендувати на це почесне звання. У нас в країні є дегустатори, є технологи, є винні екскурсоводи, але щодо сомельє – це проблемне питання. І коли гламурний хлопчик пройшов трьохмісячні курси, ба навіть рік повчився (не важливо у нас чи за кордоном), це ще не сомельє. Це людина, яка щось (!?) знає про технологію, нормативи і т.д. А якщо їй показати книжку того самого Х’ю Джонсона чи Джо Паркера і попросити розшифрувати термінологію, та подати вино до тієї чи іншої страви, відповідне до вказаної зони, щоб при цьому була врахована всі три показники вина, повязати терруар вина з гастрономією… Навряд, чи він справиться!
Щодо мене, то я справді часто проводжу дегустації регіональних вин. Мені подобається це робити. Маю чималий досвід, 6 років, отож, вважаю себе фахівцем закарпатського винного туристичного шляху.
А які особливості вашої дегустації?
– По-перше це терруар вина. По-друге ми вважаємо, що смак вина значною мірою залежить від посуду, з якого дегустують, від цього залежить перше враження від вина, яке ти споживаєш. По-третє від атмосфери довколишньої – аромати, освітлення, декорація, сервіс столу… Далі це стандарти та нормативи дегустації які є в кожному посібнику, які представляє анімативно сам дегустатор.
Найбільше на наших дегустаціях буває представлене червоне вино із Закарпаття. До прикладу якщо сорт Каберне вижило у нас в Закарпатті, в наших горах, у важких для виноробства умовах, то це вже не тільки вино, а й частково лікарський напій. Це вже у гроні ліки, – як м’ята, як меліса, як звіробій. І потім воно віддає своє багатство людям…
Ви згадали про інші фестивалі, популярні у вас на Закарпатті.
За нашими даними, на Закарпаття тільки на фестивалі приїжджає щороку близько 500 тисяч туристів. А всього проводимо нині понад 16о фестивалів в рік. В один день їх може бути і три і чотири. Дуже популярний, наприклад, «Парад наречених». Цього року в ньому взяло участь 90 дівчат-наречених, приїхало багато туристів на них подивитися. От і вигода для ресторанів, готелів, для міста загалом!.. А ще є оригінальні фестивалі – «Фестиваль голубців» (с.Четфолво, Берегівський р-н.), «Сливовий леквар» (с.Геча, Берегівський р-н), – фестиваль сливового варення, «Ягідний фестиваль» (Дюла, Виноградівський р-н), фестиваль «Гуцульська бринза» (м.Рахів), «Свято меду» (м.Мукачево), фестиваль кукурудзи (с.Тисобикень Виноградівського р-ну).
Перший у році винний фестиваль «Червене вино», проходить на Василя, у старий Новий рік. Цього року це буде 15-ий, ювілейний фестиваль. Він завжди проходить в місті Мукачеві і збирає потужну кількість туристів.
Потім відбудеться фестиваль білого вина в Берегові, далі, на травневі свята, – «Сонячний напій», фестиваль вина і меду. Окрім того, в кожному селі по закінченню збору врожаю відзначають свято лози. І дівчата в національному вбранні голими ніжками топчуть виноград… А ще ж згадаймо про свято бурчака, яке відзначають на сьомий день бродіння вина. Коли вино ще таке мутне, пінне, ще із залишковим цукром, міцність там з 4-5 % з чимось, тобто на рівні пива. Це дуже корисний напій, доведено, що він покращує обмін крові. Цей продукт ще дорожчий, ніж вино. Його дуже шанують наші сусіди в Словаччині, Чехії, – тому що вино є цілий рік, а оцей «бурчик» – тиждень-два мине, і його немає. І законсервувати не можна. В третій тиждень листопада, як і у Франції, ми проводимо фестиваль «Закарпатське Божоле».
Щодо організації винних маршрутів та фестивалів, ми плануємо розділити виноробні та виноградарські господарства, чи й населені пункти, що прийматимуть туристів, за якістю: кращі – 5 зірочок, гірші – чотири, три і менше. Звичайно, після переатестації ті, хто мали менше зірочок, зможуть отримати більше, якщо виправляться. Так практикується в усьому цивілізованому світі.
Закарпаття – це неповторний регіон, надзвичайно цікавий, і вина Закарпаття додають йому ще більшого шарму. І сьогодні розвитку регіону не завадять ані криза, ані природні лиха. У нас ще є багато ідей, щоб Винний туризм Закарпаття розвивався.
Розмовляла Катерина Конєва.
Попередня публікація
Додайте коментар
You must be logged in to post a comment.