Закарпатський Тоблерон або Зуби Дракона на Лінії Арпада

Закарпатський Тоблерон або Зуби Дракона на Лінії Арпада – при слові «Тоблерон» у більшості в свідомості відразу виникає швейцарський шоколад, розфасований у вигляді солодких пірамідок.

Власне рецепт Toblerone був вигадано Теодором Тоблером та його двоюрідним братом Емілем Бауманном у 1908 році і він включав у себе нугу, мигдаль, мед та молочний шоколад. Сама назва шоколаду походить від поєднання прізвища кондитера Тоблер та італійського слова torrone — особливого типу нуги.

Існує кілька версій незвичної форми шоколаду. Згідно з однією з них, шоколад нагадує гору Маттерхорн, що у швейцарських Альпах. Інша версія каже, що на його створення Тоблера надихнули танцюристки вар’єте, які в кінці виступу утворювали живу піраміду.

Однак мало хто знає, що цим же словом в Швейцарії називають бетонні елементи протитанкової оборони, збудовані ланцюгами довжиною до декількох кілометрів.

Швейцарська влада, часів Другої світової війни, вважала, що вберегти країну від вторгнення можна збудувавши оборонний рубіж, що спускався з гір Юра до Женевського озера. Лінія, що з’єднувала по шляху кілька фортець, представляла собою бетонні протитанкові фігури, у вигляді усіченої піраміди. Їй дали епічне ім’я «Зуби Дракона».

Зуби Дракона ( Drachenzähne): квадратно-пірамідальні споруди з залізобетону, вперше використані під час Другої світової війни, щоб перешкоджати руху танків і мотопіхоти. Ідея полягала в тому, щоб уповільнити і направити танки в зони ураження, де від них можна було б легко позбутися за допомогою протитанкової зброї.

Кожен такий «Тоблерон» важить приблизно 9 тонн, своє військове значення ланцюги «Тоблерон» зберігали і в роки холодної війни, оскільки в Швейцарії всерйоз побоювалися вторгнення радянських танкових армад.

Швейцарія не була єдиною країною, що споруджувала такі оборонні об’єкти. Схожі «Зуби Лракона» використовувалися також на знаменитій «Лінії Мажино» у Франції і на оборонної «Лінії Зігфріда» в Німеччині.

У післявоєнний період були зроблені спроби демонтувати блоки за їх непотрібністю, але робота була зроблена лише частково, і велика частина кордону збереглася і до наших днів.

Змінилося лише назва. Нове ім’я стіні дав шоколадний батончик Tobleron, форма плиток якого нагадує блоки стіни. Зуби дракона впали під натиском руйнівної сили шоколаду.

Сьогодні існують проекти перетворення їх в оригінальні туристичні визначні пам’ятки – Закарпатський Тоблерон

У Закарпатті не проходить ні Лінія Мажино, ні Лінія Зігфріда, але ми маємо власну оборонну лінію, названу на честь вождя угрів (оногурів) Арпада. Це так звана Лінія Арпада, що створювалася угорськими військами в Східних Карпатах. Завданням Угорської Королівської Армії було побудувати ефективну лінію оборони з мінімальними затратами і в найкоротші терміни.

Будували її з жовтня 1939 до 1944 року на відрізку 600-700 кілометрів по Карпатському хребту. Лінія Арпада суцільно не будувалася, а складалася з окремих вузлів оборони, які перекривали всі дороги, перевали, переходи через Карпати. Крайні елементи в українських Карпатах: перевал Дукля на заході біля міста Дукля та Яблуницький перевал на сході біля міста Рахів. Територією українських Карпат Лінія Арпада пролягла майже на 350 км у довжину і до 60 км у глибину.

Її залишки (доти і дзоти) ще й нині можна побачити вздовж усієї території Закарпаття. Крім того, ще майже на 400км, вона йшла по румунським Карпатам.

Зокрема перед Ужоцьким перевалом також було створено потужний вузол оборони. В районі Ужоцького перевалу ця оборонна смуга була надважливою, бо мала контролювати пересування ворожих військ автомагістраллю Львів-Будапешт-Відень. Укріпрайон на цій ділянці давав можливість стежити за переміщенням ворога в різних напрямках – на Ужгород, Мукачево, Хуст і Рахів. На схилах гір було вирито багато окопів, які було підсилено 30 ДОТами і 60 ДЗОТами. І звісно, Зубами Дракона.

На них ми і звернули увагу під час знайомства з принадами Ужоцької долини. Такого великого бункера, як на Мукачівському напрямку Лінії Арпада, до якого навіть водять екскурсії, тут нема. Все трохи скромніше, але теж має свої шарм і привабливість. Уявіть серед лісу розкидані, хай не справжні, але ж драконові зуби. Кому приємніше ─ може уявляти собі батончики швейцарського шоколаду. Я ж солодкого не їм, стежу за фігурою.

Але мені мені подобається ліс любої пори року. Було приємно дихати лісовим повітрям, милуватися осіннім листям. А тут ще й залізобетонні піраміди по всьому лісі хтось розкидав…

Подорожуйте, воно того варте.

Автор публікації мандрівник, фотограф, блогер Максим Голубєв

Де знаходиться? Околиці села Жорнава, Ужгородський район. Слідкуйте більше за #пізнайУжанськуДолину.

Вам можуть бути також цікавими наступні дописи по темі: 

Ужанський природний парк – три країни за один день

Найстаріші дерева України ростуть у селі Стужиця