Романтичний стиль продовжував розвивати барочні особливості у вигляді стрімких рухових форм на полотні, виблиску фарб та виразних мазків пензля, "відкритої" форми, у якій контури слабко окреслені, ніби сягаючи в таємничу далечінь за межі вікон будівель.
Термін романти?зм (від фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 19 ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини.

Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 ст. абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Романтизм – у традиційному, конкретно – історичному значення цього слова з'явився як би вищою крапкою антипросвітительського руху, що прокотився по всіх європейських країнах; його основна соціально – ідеологічна передумова – розчарування в буржуазній цивілізації, у соціальному, промисловому, політичному і науковому прогресі, що приніс нові контрасти й антагонізми, а також «дроблення», нівелювання і духовне спустошення особистості.

В архітектурі романтизм одержав слабке відображення, уплинувши головним чином на садово – паркове мистецтво й архітектуру малих форм, де позначилося захоплення екзотичними мотивами, а також на напрямок так називаної помилкової готики.)

Алі це не було поверненням до старого стилю. Це був скоріше вияв відчуження самого автора від реального життя.
На Закарпатті, яскравим представником цього стилю є палац-замок графів Шенборн 1890 р. та залізнична станція поблизу нього з парком ХІХст.