Музей вузькоколійки в селі Колочава

Село Колочава Міжгірського району збагатилось музеєм “Колочавська вузькоколійка”.

Розташувався він на території музейного комплексу-сканзену “Старе село” у вигляді потяга, що складається із діючого паровоза та 10 вагонів.

У вагонах чеського та радянського періодів представлені унікальні експонати, які розповідають про історію розвитку вузькоколійки не тільки Колочави, а й усього Закарпаття.. Тут можна побачити пасажирські вагони, якими лісорубів доправляли на роботу в гори, ватажні вагони для перевезення худоби та лісу, різноманітні інструменти та прилади, якими користувалися працівники залізниці та пасажири.

Відвідувачі можуть відчути себе кочегаром, дати паровозний гудок та покататися на дрезині.

Закладена наприкінці 19 століття, вузькоколійна залізниця на Закарпатті на сьогодні майже припинила своє існування, за винятком відрізку Іршава–Хмільник, де ще двічі на день їздить “Анця Кушницька” з двома пасажирськими і одним вантажним вагонами. Прикро, що більшість вагонів закритих залізниць були порізані та здані на металолом. Тому “Колочавська вузькоколійка” стала єдиним на Закарпатті музеєм, де зберігаються історичні реліквії вузькоколійок Боржавської, Тересвянської, Тереблянської долин, вузькоколійок верхів’я Тиси, річок Латориці і Ріки.

Ідея створення музею належить уродженцю Колочави, народному депутату України Станіславу Аржевітіну, який за власні кошти і за допомогою веретанів залізниці віднайшов і реставрував зникаючі експонати вузькоколійки.

Вагони для музею були доставлені із села Лопухів Тячівського району, де у 1998 року паводок зруйнував тамтешню вузькоколійку і вагони пролежали у воді до 2008 року. Знадобилося чимало зусиль, щоб їх доставити на місце та відреставрувати. Але найбільше клопоту завдав паровоз німецького виробництва 1951 року. Як розповів ветеран залізниці, машиніст Іван Тимканич, 25-тонну машину довелося краном доправляти з села Хмільник, що на Берегівщині. Реставрацію паровоза проводили спочатку в Виноградові, а потім – на місці. Загалом на відновлювальні роботи пішло 1 рік і 2 місяці. Зате тепер сухою парою паровоза можна обігрівати пів Колочави. До кінця літа планується прокласти ще 800 метрів залізниці і запустити потяг.

Після урочистого відкриття Станіславом Аржевітіним музею вузькоколійки, гості мали нагоду поспостерігати за зйомками фільму “Колочавські повстанці”, який вже третій день знімала одеська кіностудія імені Олександра Довженка.

Цього дня якраз знімали епізод захоплення потягу. Рідко коли випадає можливість побачити знімальну групу за роботою та окунутися в атмосферу 40-х років минулого століття. Але у гірській Колочаві можливо, напевно, все.

Оксана Чужа,
“Закарпаття online”