
Музейний комплекс «Старе село», Колочава, на Всеукраїнському конкурсі громадських музеїв, що відбувся у грудні 2009 року, у номінації «Традиції та звичаї моєї малої Батьківщини» був визнаний найкращим і отримав перше місце.
Колочава Старе село – перший сільський музей архітектури та побуту в Закарпатській області. Розташований він між синіми хвилями річки Колочавки та вічнозеленим масивом Чертежика. На його території відтворено село стародавньої Верховини із колочавських експонатів, які ознайомлюють із 300-річною історією побуту місцевих жителів. У скансені представлені пам’ятки культури різних часів та різних верств населення як за соціальним статусом (бідняки, середняки), так і за видом діяльності (вівчарі, лісоруби, мірошники, швеці).
На сьогодні музей «Старе село» налічує майже два десятки будівель та допоміжних господарських споруд.
Тут відтворено нелегкі умови проживання колочавців у кінці 19- на початку 20 століття. В маленькій кімнаті без підлоги, з одним ліжком, малими вікнами та без світла проживала численна сім’я та домашні тварини. Хата збудована у 1856 році і перенесена до скансену у первісному вигляді.
Унікальна споруда, що передає атмосферу навчання дітей з середини 19 до середини 20 століття. Читати тодішні школярі вчилися із церковних книжок, а писали на невеличких дощечках грифликами. Учні різного віку вчилися в одному класі, а дяк-учитель за непослух міг добряче покарати різками.
Ця будівля містить спогади про найдавнішу профсію, адже жителі гір працювали з ліосм завдию Тут ви побачите численні лісорубські знаряддя праці та відтворює умови проживання дроворуба. Робота по заготівлі деревини була однією з наймасовіших, проте найважчих у краї. Про неї свідчить колекція сокир, плескачів, ножівок, цапін, пил-драчовок, бартів, дзьобачок які представлені на експозиції.
Практично весь час перебуваючи на полонині з вівцями, вівчар не мав можливості добре доглядати своє житло. Хатина вівчаря приземкувата та з маленьким вікнами. Проте тут є все, що потрібно для роботи з молоком: путина, баталу, дерев’яні відра, гелети, мішалка, котел для приготування вурди тощо. Під стріхою вівчарської хижі прибита трембіта, без якої досі не обходиться жодний вівчар.
Недалеко розміщена й літня «дача» вівчаря – салаш (колиба), яка стояла на полонині. У ній вівчар жив більшу частину року.
Слово «шустер» для туристів зовсім незрозуміле, проте у Колочаві всі добре знали, що цей чоловік «морщить» постоли ( взуття). У будинку шустера представлена цікаве зібрання різноманітних постолів, в яких сто років тому ходили жителі села. Робив шустер й череси – ремені, якими підперізувались чоловіки. Черес добре грів спину та вберігав від грижі, у ньому також ховали гроші.
Сабов – закрійник і швець в одній особі. У хатині сабова (швеця) зібрана ціла колекція різноманітних швейних машинок, ножиці різних видів та розмірів. Ця будівля дійсно належала колись колочавському швецю Митрові Дацю, який обшивав практично все село.
Жандармський пункт був у селі за кожної влади. У скансені представлені угорська жандармська станція, де сиділи кілька поліцаїв – представників пануючої держави – та стежили за порядком у селі. Всіх винних одразу ж кидали до в’язниці, яка розміщена прямо під жандармерією. Відбуває покарання там нині молода жінка, яка провинилася перед владою.
Кузня – місце праці коваля, без якого не могло обійтися жодне село. Колочавська кузня готова працювати у будь-який момент. Величезні міхи подають повітря до горна з обох сторін, а різноманітні молотки та молоточки допоможуть викувати будь-яку залізну річ.
Асортимент виробів столяра був дуже широким, а для їх виготовлення використовувались неоднакові інструменти – різні види пилок, рубанки та фуганки, розміряк-циркуль, молотки тощо. Всі вони є у хаті та майстерні столяра. Найбільше привертає увагу столітній деревообробний станок, який працює досі.
Ткацтво належало до найбільш поширених видів господарської діяльності та має вікову історію. Виготовленням тканини займалися у кожній сільській хаті жінки та дівчата. Тому кросна обов’язково були у верховинській хаті. Ознайомитись із процесом виготовлення тканини та спробувати самому попрацювати на кроснах можна у будівлі ткача.
«Бирів» (сільський голова) – перша людина у селі. Отож й будинок «бірова» значно відрізняється від інших. Просторий і світлий, зроблений з великих колод, він вже всередині має підлогу та обставлений значно багатше.
Адреса музею: село Колочава, вул. Дружби 22, музей “Старе село”.
В Колочаві музей “Старе село” знаходиться на досить великій території, то ж плануйте на оглядини 2-3 години, обовязково з екскурсоводом (0995607076 Юрій Радівілов).
Отже, що б потрапити в музей Старе село, з 1 березня 2026 року доведеться сплатити:
Читайте також по темі:
Плануйте свій відпочинок цікаво та пізнавально, оберіть Закарпаття та село Колочава.