СДУГ: як відрізнити хворобу від поганої поведінки

Багато батьків стикаються з проблемою неуважності та непосидючості своєї дитини. Виникають підозри щодо синдрому дефіциту уваги та гіперактивності, однак далеко не в кожному випадку вони справджуються. Синдром дефіциту уваги спостерігається лише у 10% дітей дошкільного та шкільного віку, що не становить і половини всіх спроб безпідставної самодіагностики.

Синдром дефіциту уваги — психологічне захворювання, яке потребує консервативної терапії. Для таких дітей часто характерна не лише гіперактивність, а й підвищена тривожність, що робить заспокійливі засоби обов’язковим компонентом лікування. Визначити необхідний препарат може тільки лікар.

Придбати його зручно в аптеці «Бажаємо здоров’я» — на сайті представлений широкий асортимент лікарських засобів. Співробітники аптеки дадуть відповідь на всі ваші запитання. Ви можете оформити замовлення онлайн або придбати препарат у найближчій філії.

Які симптоми характерні для СДУГ

Клінічна картина захворювання нагадує звичайну непосидючість, проте існують певні відмінності:

• Фізична гіперактивність. Дитина неспроможна перебувати довго на одному місці, їй характерні постійний біг і рух. На відміну від здорової активної дитини, у своїх діях вона не дотримується системи. Таке маля не біжить кудись із певною метою, його активність не має спрямування. Втомившись, звичайна дитина повертається до спокійних занять. Натомість її одноліток зі СДУГ просто змінить один вид активності на інший, не менш гучний і безладний.
• Неуважність. Відрізняється від звичайної розсіяності відсутністю диференціації між видами діяльності. Здорова дитина втрачає інтерес, якщо заняття їй не цікаве, а малюк із синдромом дефіциту уваги не в змозі утримати його, навіть маючи зацікавлення.
• Затримка соціального розвитку. Діти зі СДУГ не можуть концентрувати увагу та запам’ятати правила навіть дитячої гри. Така дитина може залишити цікаву їй гру, тільки-но її почавши, що зазвичай викликає образу в однолітків. Малюки швидко відокремлюються від колективу і проводять час з молодшими дітьми, тому що поділяють їхню модель гри. Не варто плутати таку поведінку з небажанням спілкуватися з однолітками чи випадковим конфліктом.
  Імпульсивність.
• Для дитини зі СДУГ практично немає різниці між прийнятними діями та чимось неправильним. Вона здійснює вчинки, не аналізуючи наслідки та саму дію. Часто батьки аргументують свої підозри вираженою конфліктністю дитини, тоді як для СДУГ не характерне бажання дитини брати участь у сварці. Ресурсу її нервової системи бракує на аргументацію чи усвідомлення конфліктної ситуації. Епізоди бійок чи інших проявів агресії, зазвичай, не мають жодного підґрунтя.
• Діагноз СДУГ може встановити лише лікар. Якщо у вас виникають підозри, не намагайтеся лікувати дитину самотужки, а зверніться по медичну допомогу. У разі підтвердження захворювання лікар призначить адекватну терапію.